Від Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
୧ୟୀଶୁ ଆଡଃଗି ଗାଲିଲ୍ ଦରେୟା ଗେନାରେ ଇନିତୁ ଏଟେଦ୍କେଦାଏ, ଆଡଃ ଏନ୍ତାଃରେ ଗାଦେଲ୍ ହଡ଼କ ହୁଣ୍ଡିୟାନ୍ଚି ଦରେୟାରେ ତାଇକାନ୍ ମିଆଁଦ୍ ଲାଉକାରେ ଦୁବ୍ୟାନାଏ ଆଡଃ ସବେନ୍ ହଡ଼କ ଦରେୟା ଗେନାରେ ଅତେରେକ ତାଇକେନା ।
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
୨ୟୀଶୁ ଇନ୍କୁକେ ଜନ୍କା କାଜିତେ ପୁରାଃ କାଜିକ ଇତୁକେଦ୍କଆଏ, ଆଡଃ ଇତୁକତାନ୍ଲଃ କାଜିକେଦ୍କଆଏ,
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
୩“ଆୟୁମେପେ, ମିଆଁଦ୍ ହିତାହେର୍ନିଃ ହିତା ହେର୍ନାଗେନ୍ତେ ଅଡଙ୍ଗ୍ୟାନା ।
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
୪ଆଡଃ ଇନିଃ ହିତା ହେର୍ତାନ୍ଲଃ ଚିମିନ୍ ହିତା ହରା ଗେନାରେ ଉୟୁଃୟାନା ଆଡଃ ଚେଣେଁକ ଆଡ଼୍ଗୁକେଦ୍ତେ ଏନାକ ହାଲାଙ୍ଗ୍ ଜମ୍କେଦାଃ ।
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
୫ଚିମିନ୍ ହିତାଦ ହାସା ପୁରାଃ ବାନଃ ଦିରି ଅତେରେ ଉୟୁଃୟାନା, ହାସା ଏତାଙ୍ଗ୍ଗି ତାଇକାନ୍ ହରାତେ ଅମନ୍ ଧାବ୍ୟାନା ।
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
୬ମେନ୍ଦ ସିଙ୍ଗି ରାକାବ୍ୟାନ୍ଚି ଏନ୍ ଅମନ୍ତେୟାଃକ ସବେନ୍ ଗସୟାନା, ଆଡଃ କା ରେହେଦାକାନ୍ ହରାତେ ରହଡ଼୍ୟାନା ।
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
୭ଚିମିନ୍ ହିତା ଜାନୁମ୍ ଚୁପାଦ୍କ ଥାଲାରେ ଉୟୁଃୟାନା, ଏନାକକେ ଜାନୁମ୍ ହାରାତପାକେଦାଏ, ଆଡଃ ଏନାକ କା ଜ ୟାନା ।
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
୮ମେନ୍ଦ ଚିମିନ୍ ହିତା ବୁଗିନ୍ ଅତେରେ ଉୟୁଃୟାନା, ଆଡଃ ଏନା ଅମନ୍ ହାରାୟାନ୍ତେ ଜ ୟାନା, ଅକଆଃକ ତିରିଶ୍, ଅକଆଃ ଷାଠେ, ଅକଆଃ ମିଦ୍ଶାଅଗୁନା, ଜ ୟାନା ।”
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
୯ଆଡଃ ୟୀଶୁ ମେନ୍କେଦାଏ, “ଆୟୁମ୍ ନାଗେନ୍ତେ ଲୁତୁର୍ ମେନାଃନିଃ ଆୟୁମେକାଏ ।”
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
୧୦ୟୀଶୁ ଏସ୍କାର୍ଗି ତାଇକାନ୍ ଦିପିଲିରେ, ଆୟାଃଲଃ ତାଇକେନ୍ ହଡ଼କ, ଗେଲ୍ବାର୍ ଚେଲାକଲଃ, ନେ ଜନ୍କା କାଜିରେୟାଃ ମୁଣ୍ଡି ଚିକ୍ନାଃ ତାନାଃ ମେନ୍ତେକ କୁଲିକିୟାଃ?
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
୧୧ଇନିଃ କାଜିୟାଦ୍କଆଏ, “ଆପେଦ ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ଆଃ ରାଇଜ୍ରେୟାଃ ଉକୁଆକାନ୍ କାଜିରାଃ ମୁଣ୍ଡିପେ ନାମ୍କାଦାଃ । ମେନ୍ଦ ବାହାରିରେନ୍ ଏଟାଃକକେ କାଜିରାଃ ଜନ୍କା କାଜିତେ ସବେନାଃ ଉଦୁବଃତାନା ।
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
୧୨ଏନ୍ଲେକାତେ, “‘ଇନ୍କୁ ନେଲ୍ଦକ ନେଲେଆ, ମେନ୍ଦ କାକ ନେଲ୍ଉରୁମେୟାଁ, ଇନ୍କୁ ଆୟୁମ୍ଦକ ଆୟୁମେୟା, ମେନ୍ଦ କାକ ଆଟ୍କାରେୟା, କା'ରେଦ ଇନ୍କୁ ମନ୍କ ରୁହାଡ଼େତେୟାଃ, ଆଡଃ ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ ଇନ୍କୁକେ ଛାମା ଏମାଦ୍କତେୟାଏ ।’”
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
୧୩ଏନ୍ତେ ୟୀଶୁ ମେତାଦ୍କଆଏ, “ନେ କାଜିରାଃ ଜନ୍କା କା'ଚିପେ ମୁଣ୍ଡିକେଦା? ତାବ୍ଦ, ଆଡଃ ଜନ୍କାକ ଚିଲ୍କାପେ ମୁଣ୍ଡିଆ?
14 Сїяч слово сіє.
୧୪ହିତାହେର୍ନିଃଦ ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ଆଃ କାଜି ହେର୍ନିଃ ତାନିଃ ।
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
୧୫ଚିମିନ୍ ହଡ଼କ ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ରାଃ କାଜି ଆୟୁମ୍ ତାନ୍ଲଃଗି ସାଏତାନ୍ ହିଜୁଃକେଦ୍ତେ ଇନ୍କୁତାଃଏତେ ଆୟୁମ୍ କାଜିକେ ରେଃକ୍ଇଦିତାଃଏ, ଇନ୍କୁଦ ହରା ଗେନାରେ ହେରାକାନ୍ ହିତା ଲେକାଃକ ।
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
୧୬ଏନ୍ଲେକା, ଚିମିନ୍ ହଡ଼କଦ ହିତା ହେରାକାନ୍ ଦିରିଅତେ ଲେକାନ୍କ ତାନ୍କ, ଇନ୍କୁଦ କାଜି ଆୟୁମ୍ଲଃଗି ରାସ୍କାତେ ତେଲାଏତାନ୍ ହଡ଼କ ତାନ୍କ ।
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
୧୭ମେନ୍ଦ ଇନ୍କୁତାଃରେ ‘ରେହେଦ୍’ କା ତାଇନ୍ ହରାତେ ଇନ୍କୁ କାଟିଃ ଘାଡ଼ିଗିକ ତାଇନାଃ, ତାୟମ୍ତେ କାଜିରାଃ ହରାତେ ଦୁକୁହାସୁ ଚାହେ ସାସାତି ହିଜୁଃରେ ଇମ୍ତାଗିକ ରୁହାଡ଼୍କଆଃ ।
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
୧୮ଜେତାଏ କାଜି ଆୟୁମାଃଏ ମେନ୍ଦ ସାଂସାର୍ରେୟାଃ ଉଡ଼ୁଃ ଆଡଃ ପୁରାଃ ମେନାଃତେୟାଃରାଃ ହାୟା, କାନାଜିକେ ହାରାତପାଏୟା ଆଡଃ ଇନିଃ କାଏ ଜଅଃ'ଆ, ଇନିଃ ଜାନୁମ୍ ଥାଲାରେ ଉୟୁଗାକାନ୍ ହିତା ଲେକାନ୍ନିଃ ତାନିଃ, ଇନିଃ ଜେତାନ୍ ଜ କାଏ ଜଅଃ'ଆ ।
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
୧୯ନେ ଲେକାନ୍ ହଡ଼କଦ ଜାନୁମ୍ ଥାଲାରେ ହେରାକାନ୍ ହିତାଲେକାନ୍କତାନ୍କ । (aiōn g165)
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
୨୦ଆଡଃ ବୁଗିନ୍ ଅତେରେ ହେରାକାନ୍ ହିତାଲେକା ଚିମିନ୍ ହଡ଼କ ସୁକୁକାଜି ଆୟୁମ୍କେଦ୍ତେ ମାନାତିଙ୍ଗ୍ୟାଁଃକ, ଆଡଃ ମିଆଁଦ୍ନିଃ ତିରିଶ୍, ଏଟାଃନିଃ ଷାଠେ, ଆଡଃ ମିଆଁଦ୍ନିଃ ମିଦ୍ଶାଅ ଗୁନାକ, ଜ ଆଃ ।”
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
୨୧ଆଡଃଗି ୟୀଶୁ କାଜିୟାଦ୍କଆଏ, “ଚିୟାଃ ଜେତାଏ ହଡ଼ ଦିମି ଜୁଲ୍କେଦ୍ତେ ‘ତାୱାତେ’ ଚାଏ ପାର୍କମ୍ ଲାତାର୍ରେ ଦହୟାଏ? ଏନାକେଦ ପାଖା ଚାଏ ଦିର୍କା ଚେତାନ୍ରେ ଦହୟାଏ ।
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
୨୨ଅକ ସବେନ୍ ଉକୁଆକାନ୍ତେୟାଃ ଏନା ମାସ୍କାଲ୍ତେ ଆଉଃଆ, ଆଡଃ ଅକ ସବେନାଃ ଦାନାଙ୍ଗ୍ଆଁକାନା ଏନା ଉଦୁବଃଆ ।
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
୨୩ଲୁତୁର୍ ତାପେଆଃ ଆୟୁମ୍ ନାଗେନ୍ତେ ମେନାଃରେଦ, ଆୟୁମେପେ ।”
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
୨୪ଆଡଃଗି ଇନିଃ କାଜିୟାଦ୍କଆଏ, “ଆପେ ଆୟୁମେତେୟାଃ ବୁଗିଲେକା ଆୟୁମ୍ଉରୁମେପେ, ଆପେ ସଙ୍ଗେ ତାମ୍ବିରେଗି ଆପେ ନାଗେନ୍ତେ ସୋଙ୍ଗଃଆ, ଆଡଃ ଏନାଏତେ ଆଦ୍କାପେ ନାମେଆଁ ।
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
୨୫ଚିୟାଃଚି, ଅକଏତାଃ ମେନାଃ ଇନିଃଦ ଆଡଃଗି ନାମେଆଁ, ଆଡଃ ଜେତାଏତାଃରେ ବାନଃଆ, ଇନିଃତାଃଏତେ ଅକ୍ନାଃ ମେନାଃ ଏନାହଗି ଇଦିୟଃଆ ।”
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
୨୬ଆଡଃଗି ୟୀଶୁ କୁଲିକେଦ୍କଆଏ, “ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ଆଃ ରାଇଜ୍ ନେ'ଲେକାଗିଆଃ, ମିଆଁଦ୍ ହଡ଼ ଆୟାଃ ଅତେରେ ହିତା ହେର୍କେଦାଏ ।
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
୨୭ଆଡଃ ଇନିଃ ନିଦାରେ ଦୁଡ଼ୁମାଏ, ସିଙ୍ଗିରେ ବିରିଦାଏ, ଆଡଃ ଇନିୟାଃ କା ସାରିତେ ହିତା ଅମନଆଃ ଆଡଃ ହାରାଅଆଃ ।
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
୨୮ଅତେଦ ଆୟାଃତେଗି ଜ'ଏମାଃଏ, ସିଦା ଅମନେୟାଏ, ଏନ୍ତେ ଗେଲେୟାଏ, ଏନ୍ତେ ଗେଲେରେ ଜାଙ୍ଗ୍ଅଃଆ ।
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
୨୯ଜ ଜାଙ୍ଗ୍ୟାନ୍ଚି ଏନ୍ ହଡ଼, ଇରୋଃ ଦିପିଲି ସେଟେର୍ୟାନା ମେନ୍ତେ, ଦାତ୍ରମ୍ ସାବେଆଏ ।
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
୩୦“ଆଡଃଗି ୟୀଶୁ କୁଲିକେଦ୍କଆଏ, ପାର୍ମେଶ୍ୱାର୍ଆଃ ରାଇଜ୍ ଚିନାଃଲଃବୁ ଜକାଏୟା ଚାଏ ଅକ ଜନ୍କା କାଜିତେ ଏନାବୁ ଉଦୁବେୟା ।
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
୩୧ଏନାଦ ମିଆଁଦ୍ ମାନିଜାଙ୍ଗ୍ ଲେକା, ଅତେରେ ହେର୍ତାନ୍ ସାମାଏରେ ଅତେରାଃ ସବେନ୍ ହିତାଜାଙ୍ଗ୍ ଏତେ ହୁଡିଙ୍ଗ୍ଆଁ,
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
୩୨ମେନ୍ଦ ଅତେରେ ହେର୍ୟାନ୍ଚି ଏନାରେୟାଃ କତକ ଏଟାଃ ଆଡ଼ାଃଦାରୁକଏତେ ପୁରାଃ ମାରାଙ୍ଗ୍ ହାରାସାଲାଙ୍ଗିଅଃଆ, ଆଡଃ ସିର୍ମାରେନ୍ ଚେଣେଁକ ଏନାରେୟାଃ ଉମ୍ବୁଲ୍ରେକ ଥକାୟା ।”
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
୩୩ୟୀଶୁ ଇନ୍କୁକେ ଆଟ୍କାର୍ଉରୁମ୍ ଦାଡ଼ିଲେକା ପୁରାଃ ନେ'ଲେକାନ୍ ଜନ୍କା କାଜିକ କାଜିକେଦ୍କଆଏ ।
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
୩୪ବେଗାର୍ ଜନ୍କା କାଜିତେ ଇନିଃ ଇନ୍କୁକେ ଜେତ୍ନାଃ କାଏ କାଜିୟାଦ୍କଆ, ମେନ୍ଦ ଏସ୍କାର୍ରେ ଇନିଃ ଆୟାଃ ଚେଲାକକେ ସବେନାଃରାଃ ମୁଣ୍ଡି ଉଦୁବାକ ତାଇକେନାଏ ।
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
୩୫ଏନ୍ ହୁଲାଙ୍ଗ୍, ଆୟୁବ୍ୟାନ୍ଚି ୟୀଶୁ ଚେଲାକକେ କାଜିୟାଦ୍କଆଏ, “ଦଲାବୁ, ଦରେୟା ହାନ୍ ପାରମ୍ତେବୁଆ ।”
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
୩୬ଆଡଃ ଚେଲାକ ଗାଦେଲ୍ ହଡ଼କକେ ବାଗିକେଦ୍ତେ ଲାଉକାରେ ଦୁବ୍ୟାନାକ, ମେନ୍ଦ ୟୀଶୁ ସିଦାରେ ଦୁବାକାନ୍ ତାଇକେନାଏ, ଏନ୍ତେ ଇନ୍କୁ ଲାଉକାକେ ଚାଲାଅକେଦାଃକ, ଏନ୍ତାଃରେ ଏଟାଃ ଲାଉକାକହ ତାଇକେନା ।
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
୩୭ଇମ୍ତାଙ୍ଗ୍ଗି ଦୁଦୁଗାର୍ହୟ ବିରିଦ୍ୟାନା ଆଡଃ ଲାଉକାରେ ଆଲ୍ପୁଙ୍ଗ୍କ ରାକାବ୍ୟାନା, ଏନାତେ ଲାଉକାରେ ଦାଆଃ ପେରେଜଃତାନ୍ ତାଇକେନା ।
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
୩୮ଇମ୍ତା ୟୀଶୁ ଲାଉକାରେୟାଃ ତାୟମ୍ସାଃରେ ଉଠୁଙ୍ଗିକେଦ୍ତେ ଦୁଡ଼ୁମାକାନାଏ ତାଇକେନା । ଚେଲାକ ଇନିଃକେ ବିରିଦିତାନ୍ଲଃ କାଜିକିୟାଃକ, “ହେ ଗୁରୁ, ଡୁବିଃଗ୍ ଗଜଃତାନାଲେ, କାମ୍ଚି ପାହାମ୍ତାନା?”
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
୩୯ୟୀଶୁ ବିରିଦ୍ତିଙ୍ଗୁୟାନ୍ଚି ହୟକେ ମାରାଙ୍ଗ୍ମଚାକିୟା ଆଡଃ ଆଲ୍ପୁଙ୍ଗ୍କେ କାଜିକେଦା, “ହାପାଅଃମେଁ,” ଆଡଃ ଏନା ରୁଡ଼ୁୟାନା, ଆଡଃ ପୁରା ସିଃସଏଃୟାନା ।
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
୪୦ଏନ୍ତେ ୟୀଶୁ ଚେଲାକକେ କାଜିୟାଦ୍କଆଏ, “ଚିନାଃ ମେନ୍ତେପେ ବରତାନା? ନାହାଁଃ, ଜାକେଦ୍ ଆପେୟାଃ ବିଶ୍ୱାସ୍ ବାନଃଆଚି?”
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
୪୧ଏନାତେ ଇନ୍କୁ ପୁରାଃଗି ବରକେଦାଃକ, ଆଡଃ ମେପେନ୍ୟାନାକ, “ନିଃଦ ଅକଏ ତାନିଃ? ହୟ, ଆଡଃ ଦରେୟା ହଁ ନିୟାଃ କାଜିକ ମାନାତିଙ୍ଗ୍ତାନା ।”
