Від Марка 4
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
And again He began to teach by the sea: and a great multitude is gathered unto Him, so that He having gone into a ship, sat on the sea; and the whole multitude was at the sea on the land.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
And He was teaching them many things in parables, and in His teaching He said to them,
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
Hear: Behold, a sower went out to sow:
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
and it came to pass while he was sowing, some fell by the wayside, and the fowls came and devoured it.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
And other fell upon stones, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
and when the sun arose, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
And other fell among thorns, and the thorns sprang up, and choked it, and it gave no fruit.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
And other fell in good ground, and springing up and growing, gave fruit, and produced, one thirty, and one sixty, and one a hundred.
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
And He said, Let the one having ears to hear, hear.
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
And when they were alone, and those around Him along with the twelve asked Him the parable.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
And He said to them, To you it has been given the mystery of the kingdom of God: but to them who are without, all things are in parables:
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
in order that seeing they may see, and not know; and hearing they may hear, and not understand; lest they may turn, and their sins may he forgiven unto them.
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
And He says to them, Do you not understand this parable? and how will you know all parables?
14 Сїяч слово сіє.
The sower sows the word.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
And those who are by the way-side, where the word is sown; and when they hear it, immediately Satan comes, and takes away the word which was sown in their hearts.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
And those who are sowed upon the rocks are likewise, those who, when they may hear the word, immediately with joy receive it.
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
And they have no root in themselves, but are temporary; then tribulation or persecution arising on account of the word, they are immediately offended:
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
and others are those who are sown among the thorns; they are those hearing the word,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
and the cares of the age, and the deceitfulness of riches, and desires concerning other things coming into them, choke out the word, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
And these are they who are sown on good ground; whosoever hear the word, and receive it, and bring forth fruit, some thirty, some sixty, and some a hundred.
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
And He said to them; Whether does the light come, that it may be placed under a bushel, or under a bed? is it not that it may be placed on a candlestick?
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
For there is nothing hidden which may not be made manifest; neither is there any thing concealed, but that it may come into the light.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
If any one has ears to hear, let him hear.
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
And He said to them. See what you hear: with what measure you measure it shall be measured unto you: and it shall be added unto you who hear.
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
For whosoever has, it shall be given unto him: and he who has not, it shall be taken from him even that which he has.
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
And He said, Thus is the kingdom of God, as a man may cast seed on the ground;
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
and he may sleep, and rise night and day, and the seed germinates and grows, as he does not know.
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
The earth spontaneously brings forth fruit; first the blade, then the ear, then the full corn in the ear.
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
And when the fruit may develop, immediately he thrusts in the sickle, because the harvest is at hand.
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
And He said, To what may we liken the kingdom of God? or in what parable may we present it?
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
Tis like a grain of mustard seed, which when it may be sown upon the earth, is the smallest of all seeds which are upon the earth,
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
and when it may be sowed, it springs up, and becomes the greatest of herbs, and produces great branches; so that the birds of the heavens are able to lodge under its shadow.
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
And in many such parables He continued to speak the word to them, as they were able to hear.
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
And without a parable He did not speak to them: and He privately expounded all things to His disciples.
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
And He says to them, on that day, it being evening, Let us go away to the other side.
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
And leaving the multitude, they receive Him, as He was in the ship; and other ships were also with Him.
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
And there was a great storm of wind: and the waves were dashing into the ship, so that it was already filled.
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
And He was in the stern, sleeping on a pillow: and they awaken Him, and say to Him; Teacher, is there no care to thee that we perish?
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
And being awakened, He said to the sea, Be calm, be quiet. And the wind ceased, and there was a great calm.
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
And He said to them, Why are you so cowardly? how have you not faith?
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
And they feared with a great fear, and continued to say to one another, Who then is this, because the wind and the sea obey Him?
