Від Івана 11
1 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
Now a certain man, Lazarus of Bethany, the village of Mary and her sister Martha, was sick.
2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
(It was the Mary who [later] anointed the Lord with myrrh and wiped His feet with her hair whose brother Lazarus was sick.)
3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
So the sisters sent to Him saying, “Lord, please, the one you love is sick!”
4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
Upon hearing it Jesus said, “This sickness is not unto death but for the glory of God, so that the Son of God may be glorified through it.”
5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
(Now Jesus loved Martha and her sister and Lazarus.)
6 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.
So, when He heard that he was sick He stayed where He was two more days!
7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
Then after this He says to the disciples, “Let us go into Judea again.”
8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
The disciples say to Him, “Rabbi, the Jews were just now trying to stone you, and you are going back there?”
9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
Jesus answered: “Are there not twelve hours in the day? If anyone walks during the day he doesn't stumble, because he sees the light of this world.
10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
But if anyone walks in the night he does stumble, because the light is not in him.”
11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
Having said these things He says to them, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I am going in order to awaken him.”
12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.
His disciples said to Him, “Lord, if he is sleeping he will get well.”
13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
But Jesus had spoken of his death, while they thought He was talking about natural sleep.
14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
So then Jesus said to them plainly: “Lazarus died.
15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.
And I am glad for your sakes that I was not there, so that you may believe. But let us go to him.”
16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.
Then Thomas (called Twin) said to his fellow disciples, “Let's us go too, so that we may die with Him.”
17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
So when Jesus had come, He found that he had already been in the tomb four days.
18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.
(Now Bethany was near Jerusalem, about two miles away,
19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
and many of the Jews had joined the women around Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.)
20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.
Then Martha, when she heard that Jesus was coming, went to meet Him; but Mary remained sitting at home.
21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
Then Martha said to Jesus: “Lord, if You had been here my brother would not have died.
22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.
But even now I know that whatever You ask of God, God will give You.”
23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
Jesus says to her, “Your brother will rise again.”
24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
Martha says to Him, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”
25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
Jesus said to her: “I am the resurrection and the life. The one who believes into me, though he may die, will live;
and everyone who both lives and believes into me will never ever die. Do you believe this?” (aiōn g165)
27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
She says to Him, “Yes, Lord, I have come to believe that You are the Messiah, the Son of God, the One coming into the world.”
28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
Having said these things she went and called her sister Mary, saying privately, “The Teacher is here and is calling you!”
29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
Upon hearing it she gets up quickly and goes to Him.
30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
(Now Jesus had not yet entered the village, but was in the place where Martha met Him.
31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
Then the Jews who were with her in the house, consoling her, when they saw Mary get up quickly and go out, they followed her saying, “She is going to the tomb to weep there.”)
32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
Then, when Mary came where Jesus was, upon seeing Him she fell at His feet, saying to Him, “Lord, if You had been here my brother would not have died!”
33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
So when Jesus saw her crying, and the Jews who had come with her crying, He groaned in the spirit and was troubled.
34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
And He said, “Where have you put him?” They say to Him, “Lord, come and see.”
35 І заплакав Ісус,
Jesus wept.
36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
So the Jews said, “See how he loved him!”
37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
But some of them said, “Couldn't this man, who opened the eyes of the blind, have also kept this one from dying?”
38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
Then, groaning within Himself again, Jesus arrived at the tomb. It was a cave, and a stone was lying against it.
39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
Jesus says, “Remove the stone!” Martha, the sister of the deceased, says to Him, “Lord, he already stinks; it's been four days!”
40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
Jesus says to her, “Did I not say to you that if you believe you will see the glory of God?”
41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
Then they took away the stone from where the deceased was lying. Jesus raised His eyes and said: “Father, I thank You that You heard me.
42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
I know that You always hear me, but I spoke for the sake of the crowd standing around, so that they may believe that You sent me.”
43 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
Upon saying these things He shouted with a loud voice, “Lazarus, come out!”
44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
And out the deceased came! Bound hand and foot with bandages, and his face wrapped in a cloth. Jesus says to them, “Loose him and let him go.”
45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
So many of the Jews who had come to Mary, and had seen what Jesus did, believed into Him.
46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
But some of them went off to the Pharisees and told them what Jesus had done.
47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
Then the chief priests and the Pharisees convened a council and said: “What can we do? Because this man performs many miraculous signs;
48 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
if we let him go on like this everybody will believe into him; and the Romans will come and take away both our place and our nation!”
49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
But one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them: “You know nothing at all!
50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
Nor do you consider that it is advantageous for us that one man should die on behalf of the people, rather than the whole nation perish!”
51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
(Now he did not say this on his own, but being high priest that year he prophesied that Jesus was about to die on behalf of the nation;
52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
and not only on behalf of the nation, but also to gather into one all the scattered children of God.)
53 З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
So from that day on they really plotted to kill Him.
54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
Therefore Jesus no longer moved about openly among the Jews, but went away from there into the country near the wilderness, to a town called Ephraim; and He stayed there with His disciples.
55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
Now the Jewish Passover was near, and many from the country went up to Jerusalem before the Passover in order to purify themselves.
56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
So they were looking for Jesus, and as they stood in the temple they were saying to each other, “What do you think—that he won't come to the feast at all?”
57 Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Now the chief priests and the Pharisees had together issued an edict that if anyone knew where He was he should report it, so they could arrest Him.
