Дії 22
1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.
"Brothers and fathers, listen to the defense which I now make in your presence."
2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.
When they heard him speaking in Hebrew they became the more quiet.
3 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.
"I am a Jew," he said, "born in Tarsus of Cilicia, but brought up in this city at the feet of Gamaliel, taught according to the strict manner of the Law of our forefathers, ardent for God, even as you all are this day.
4 Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;
"I persecuted to the death this way, continually binding and delivering up to prisons both men and women.
5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
"To this the high priest and all the council of elders are witnesses. It was from them that I received letters to the brothers in Damascus, and I was already on my way to bring those also who were there back to Jerusalem, in bonds, for punishment.
6 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
"But when, on my journey, I was nearing Damascus, about noon, suddenly a great light from heaven shone round about me.
7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
"I fell to the ground, and heard a voice saying to me, "‘Saul! Saul! why are you persecuting me?’
8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
"‘Who are you, Lord?’ I asked. "‘I am Jesus, the Nazarene, whom you are persecuting,’ he answered me.
9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.
"Now my companions, though they beheld the light, did not hear the words of Him who spoke to me.
10 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
"And I said, ‘What shall I do, Lord?’ and the Lord said to me, ‘Rise and go into Damascus, and there you will be told about all that you are destined to do.’
11 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
"And as I was seeing nothing for the glory of the light, I was led by the hand of my companions, and so came into Damascus.
12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,
"And a certain Ananias, a pious man according to the Law, well thought of by all the Jews who lived there,
13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.
"came to me, and standing by me, said to me, "‘Brother Saul, receive your sight’ "In that very hour I regained my sight and looked up at him.
14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
"Then he said. "‘The God of our forefathers has appointed you to know his will; and to see the righteous One, and to hear a voice from his mouth.
15 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
"‘For before the face of all men you will be a witness for him of what you have seen and heard.
16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
"‘And now why do you wait? Rise and be baptized, and wash away your sins, calling upon his name.’
17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
"After my return to Jerusalem, and while I was praying in the temple,
18 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
"I fell into a trance and saw him saying to me, "‘Make haste and go quickly out of Jerusalem, because they will not receive your testimony concerning me.’
19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
"‘Lord,’ I replied, ‘they themselves well know that I was beating and imprisoning in synagogue after synagogue those who believed in you,
20 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
"‘and when the blood of your martyr Stephen was shed, I also was standing by and consenting, and holding the garments of his murders.’
21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
"‘Depart,’ he said to me, ‘for I will send you forth, far hence, to the Gentiles.’"
22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.
Until they heard this last statement, the people were listening to Paul, but now they roared out. "Away with such a fellow from the earth! He is not fit to live!"
23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
When they continued to shout, throwing their clothes into the air, and flinging dust around,
24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
the tribune ordered him to be brought into the barracks, and examined under the lash, to learn for what reason the people were thus crying out against him.
25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
But when they had tied him up with the thongs, Paul said to the centurion who was standing near, "If a man is a Roman citizen, and uncondemned, is it lawful for you to scourge him?"
26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
When the centurion heard that, he went to the tribune and said to him. "What are you intending to do? This man is a Roman citizen."
27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
So the tribune came to Paul and asked him, "Tell me, are you a Roman citizen?" "Yes," he said.
28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
"I paid a large sum to get this citizenship," said the tribune. "But I was citizen-born," said Paul.
29 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
Then those who were about to scourge him, immediately left him. And the tribune too, was afraid, when he learned that Paul was a Roman citizen, for he had had him bound.
30 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
The next day, as he wished to learn the real reason why the Jews accused Paul, he unbound him, and commanded the chief priests and all the Sanhedrin to come together, and brought Paul down, and placed him before them.
