Псалми 77
1 Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
Zborovođi. Po Jedutunu. Asafov. Psalam. Glasom svojim Bogu vapijem, glas mi se Bogu diže i on me čuje.
2 У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
U dan nevolje tražim Gospodina, noću mi se ruka neumorno pruža k njemu, ne može se utješit' duša moja.
3 Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
Spominjem se Boga i uzdišem; kad razmišljam, daha mi nestane.
4 Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
Vjeđe moje držiš, potresen sam, ne mogu govoriti.
5 Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
Mislim na drevne dane i sjećam se davnih godina;
6 Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
razmišljam noću u srcu, mislim, i duh moj ispituje:
7 Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
“Hoće li Gospodin odbaciti zauvijek i hoće li ikad još biti milostiv?
8 Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
Je li njegova dobrota minula zauvijek, njegovo obećanje propalo za sva pokoljenja?
9 Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
Zar Bog je zaboravio da se smiluje, ili je gnjevan zatvorio smilovanje svoje?”
10 Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
I govorim: “Ovo je bol moja: promijenila se desnica Višnjega.”
11 Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
Spominjem se djela Jahvinih, sjećam se tvojih pradavnih čudesa.
12 Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
Promatram sva djela tvoja, razmatram ono što si učinio.
13 Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
Svet je tvoj put, o Bože: koji je bog tako velik kao Bog naš?
14 Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
Ti si Bog koji čudesa stvaraš, na pucima si pokazao silu svoju.
15 Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
Mišicom si izbavio narod svoj, sinove Jakovljeve i Josipove.
16 Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
Vode te ugledaše, Bože, ugledaše te vode i ustuknuše, bezdani se uzburkaše.
17 Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
Oblaci prosuše vode, oblaci zatutnjiše gromom i tvoje strijele poletješe.
18 Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
Grmljavina tvoja u vihoru zaori, munje rasvijetliše krug zemaljski, zemlja se zatrese i zadrhta.
19 Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
Kroz more put se otvori tebi i tvoja staza kroz vode goleme, a tragova tvojih nitko ne vidje.
20 Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
Ti si svoj narod vodio kao stado rukama Mojsija i Arona.
