Псалми 139
1 Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
Til Sangmesteren. Af David. En Salme. HERRE, du ransager mig og kender mig!
2 Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
Du ved, naar jeg sidder, og naar jeg staar op, du fatter min Tanke i Frastand,
3 Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
du har Rede paa, hvor jeg gaar eller ligger, og alle mine Veje kender du grant.
4 Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
Thi før Ordet er til paa min Tunge, se, da ved du det, HERRE, til fulde.
5 Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
Bagfra og forfra omslutter du mig, du lægger din Haand paa mig.
6 Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
At fatte det er mig for underfuldt, for højt, jeg evner det ikke!
7 Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
Hvorhen skal jeg gaa for din Aand, og hvor skal jeg fly for dit Aasyn?
Farer jeg op til Himlen, da er du der, reder jeg Leje i Dødsriget, saa er du der; (Sheol h7585)
9 Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
tager jeg Morgenrødens Vinger, fæster jeg Bo, hvor Havet ender,
10 навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
da vil din Haand ogsaa lede mig der, din højre holde mig fast!
11 А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
Og siger jeg: »Mørket skal skjule mig, Lyset blive Nat omkring mig!«
12 то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
saa er Mørket ej mørkt for dig, og Natten er klar som Dagen, Mørket er som Lyset.
13 Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
Thi du har dannet mine Nyrer, vævet mig i Moders Liv.
14 Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
Jeg vil takke dig, fordi jeg er underfuldt skabt; underfulde er dine Gerninger, det kender min Sjæl til fulde.
15 Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
Mine Ben var ikke skjult for dig, da jeg blev skabt i Løndom, virket i Jordens Dyb;
16 Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
som Foster saa dine Øjne mig, i din Bog var de alle skrevet, Dagene var bestemt, før en eneste af dem var kommet.
17 Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
Hvor kostelige er dine Tanker mig, Gud, hvor stor er dog deres Sum!
18 Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
Tæller jeg dem, er de flere end Sandet, jeg vaagner — og end er jeg hos dig.
19 О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
Vilde du dog dræbe de gudløse, Gud, maatte Blodets Mænd vige fra mig,
20 Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
de, som taler om dig paa Skrømt og sværger falsk ved dit Navn.
21 Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
Jeg hader jo dem, der hader dig, HERRE, og væmmes ved dem, der staar dig imod;
22 Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
med fuldt Had hader jeg dem, de er ogsaa mine Fjender.
23 Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
Ransag mig, Gud, og kend mit Hjerte, prøv mig og kend mine Tanker!
24 І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
Se, om jeg er paa Smertens Vej, og led mig paa Evigheds Vej!
