< Від Марка 6 >
1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
Jésus partit de là, et se rendit dans sa patrie. Ses disciples le suivirent.
2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
Quand le sabbat fut venu, il se mit à enseigner dans la synagogue. Beaucoup de gens qui l’entendirent étaient étonnés et disaient: D’où lui viennent ces choses? Quelle est cette sagesse qui lui a été donnée, et comment de tels miracles se font-ils par ses mains?
3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
N’est-ce pas le charpentier, le fils de Marie, le frère de Jacques, de Joses, de Jude et de Simon? Et ses sœurs ne sont-elles pas ici parmi nous? Et il était pour eux une occasion de chute.
4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
Mais Jésus leur dit: Un prophète n’est méprisé que dans sa patrie, parmi ses parents, et dans sa maison.
5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
Il ne put faire là aucun miracle, si ce n’est qu’il imposa les mains à quelques malades et les guérit.
6 І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
Et il s’étonnait de leur incrédulité. Jésus parcourait les villages d’alentour, en enseignant.
7 Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
Alors il appela les douze, et il commença à les envoyer deux à deux, en leur donnant pouvoir sur les esprits impurs.
8 [Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
Il leur prescrivit de ne rien prendre pour le voyage, si ce n’est un bâton; de n’avoir ni pain, ni sac, ni monnaie dans la ceinture;
9 Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
de chausser des sandales, et de ne pas revêtir deux tuniques.
10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
Puis il leur dit: Dans quelque maison que vous entriez, restez-y jusqu’à ce que vous partiez de ce lieu.
11 Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
Et, s’il y a quelque part des gens qui ne vous reçoivent ni ne vous écoutent, retirez-vous de là, etsecouez la poussière de vos pieds, afin que cela leur serve de témoignage.
12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
Ils partirent, et ils prêchèrent la repentance.
13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
Ils chassaient beaucoup de démons, et ils oignaient d’huile beaucoup de malades et les guérissaient.
14 Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
Le roi Hérode entendit parler de Jésus, dont le nom était devenu célèbre, et il dit: Jean-Baptiste est ressuscité des morts, et c’est pour cela qu’il se fait par lui des miracles.
15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
D’autres disaient: C’est Élie. Et d’autres disaient: C’est un prophète comme l’un des prophètes.
16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
Mais Hérode, en apprenant cela, disait: Ce Jean que j’ai fait décapiter, c’est lui qui est ressuscité.
17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
Car Hérode lui-même avait fait arrêter Jean, et l’avait fait lier en prison, à cause d’Hérodias, femme de Philippe, son frère, parce qu’il l’avait épousée,
18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
et que Jean lui disait: Il ne t’est pas permis d’avoir la femme de ton frère.
19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
Hérodias était irritée contre Jean, et voulait le faire mourir.
20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
Mais elle ne le pouvait; car Hérode craignait Jean, le connaissant pour un homme juste et saint; il le protégeait, et, après l’avoir entendu, il était souvent perplexe, et l’écoutait avec plaisir.
21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
Cependant, un jour propice arriva, lorsque Hérode, à l’anniversaire de sa naissance, donna un festin à ses grands, aux chefs militaires et aux principaux de la Galilée.
22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
La fille d’Hérodias entra dans la salle; elle dansa, et plut à Hérode et à ses convives. Le roi dit à la jeune fille: Demande-moi ce que tu voudras, et je te le donnerai.
23 І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
Il ajouta avec serment: Ce que tu me demanderas, je te le donnerai, fût-ce la moitié de mon royaume.
24 Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
Étant sortie, elle dit à sa mère: Que demanderai-je? Et sa mère répondit: La tête de Jean-Baptiste.
25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
Elle s’empressa de rentrer aussitôt vers le roi, et lui fit cette demande: Je veux que tu me donnes à l’instant, sur un plat, la tête de Jean-Baptiste.
26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
Le roi fut attristé; mais, à cause de ses serments et des convives, il ne voulut pas lui faire un refus.
27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
Il envoya sur-le-champ un garde, avec ordre d’apporter la tête de Jean-Baptiste.
28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
Le garde alla décapiter Jean dans la prison, et apporta la tête sur un plat. Il la donna à la jeune fille, et la jeune fille la donna à sa mère.
29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
Les disciples de Jean, ayant appris cela, vinrent prendre son corps, et le mirent dans un sépulcre.
30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
Les apôtres, s’étant rassemblés auprès de Jésus, lui racontèrent tout ce qu’ils avaient fait et tout ce qu’ils avaient enseigné.
31 [Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
Jésus leur dit: Venez à l’écart dans un lieu désert, et reposez-vous un peu. Car il y avait beaucoup d’allants et de venants, et ils n’avaient même pas le temps de manger.
32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
Ils partirent donc dans une barque, pour aller à l’écart dans un lieu désert.
33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
Beaucoup de gens les virent s’en aller et les reconnurent, et de toutes les villes on accourut à pied et on les devança au lieu où ils se rendaient.
34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
Quand il sortit de la barque, Jésus vit une grande foule, et fut ému de compassion pour eux, parce qu’ils étaient comme des brebis qui n’ont point de berger; et il se mit à leur enseigner beaucoup de choses.
35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
Comme l’heure était déjà avancée, ses disciples s’approchèrent de lui, et dirent: Ce lieu est désert, et l’heure est déjà avancée;
36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
renvoie-les, afin qu’ils aillent dans les campagnes et dans les villages des environs, pour s’acheter de quoi manger.
37 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
Jésus leur répondit: Donnez-leur vous-mêmes à manger. Mais ils lui dirent: Irions-nous acheter des pains pour deux cents deniers, et leur donnerions-nous à manger?
38 [Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
Et il leur dit: Combien avez-vous de pains? Allez voir. Ils s’en assurèrent, et répondirent: Cinq, et deux poissons.
39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
Alors il leur commanda de les faire tous asseoir par groupes sur l’herbe verte,
40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
et ils s’assirent par rangées de cent et de cinquante.
41 [Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
Il prit les cinq pains et les deux poissons et, levant les yeux vers le ciel, il rendit grâces. Puis, il rompit les pains, et les donna aux disciples, afin qu’ils les distribuassent à la foule. Il partagea aussi les deux poissons entre tous.
42 Усі їли та наситилися,
Tous mangèrent et furent rassasiés,
43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
et l’on emporta douze paniers pleins de morceaux de pain et de ce qui restait des poissons.
44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
Ceux qui avaient mangé les pains étaient cinq mille hommes.
45 Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
Aussitôt après, il obligea ses disciples à monter dans la barque et à passer avant lui de l’autre côté, vers Bethsaïda, pendant que lui-même renverrait la foule.
46 Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
Quand il l’eut renvoyée, il s’en alla sur la montagne, pour prier.
47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
Le soir étant venu, la barque était au milieu de la mer, et Jésus était seul à terre.
48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
Il vit qu’ils avaient beaucoup de peine à ramer; car le vent leur était contraire. A la quatrième veille de la nuit environ, il alla vers eux, marchant sur la mer, et il voulait les dépasser.
49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
Quand ils le virent marcher sur la mer, ils crurent que c’était un fantôme, et ils poussèrent des cris;
50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
car ils le voyaient tous, et ils étaient troublés. Aussitôt Jésus leur parla, et leur dit: Rassurez-vous, c’est moi, n’ayez pas peur!
51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
Puis il monta vers eux dans la barque, et le vent cessa. Ils furent en eux-mêmes tout stupéfaits et remplis d’étonnement;
52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
car ils n’avaient pas compris le miracle des pains, parce que leur cœur était endurci.
53 Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
Après avoir traversé la mer, ils vinrent dans le pays de Génésareth, et ils abordèrent.
54 Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
Quand ils furent sortis de la barque, les gens, ayant aussitôt reconnu Jésus,
55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
parcoururent tous les environs, et l’on se mit à apporter les malades sur des lits, partout où l’on apprenait qu’il était.
56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
En quelque lieu qu’il arrivât, dans les villages, dans les villes ou dans les campagnes, on mettait les malades sur les places publiques, et on le priait de leur permettre seulement de toucher le bord de son vêtement. Et tous ceux qui le touchaient étaient guéris.