Від Луки 19
1 Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто.
And Jesus entered and passed through Jericho.
2 І ось один багатий чоловік, на ім’я Закхей, який був старший над митниками,
And, behold, there was a man named Zacchæus, which was the chief among the publicans, and he was rich.
3 бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту.
And he sought to see Jesus who he was; and could not for the press, because he was little of stature.
4 Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити.
And he ran before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that way.
5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього: ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі.
And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchæus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.
6 Той поспішно зліз і радо прийняв Його.
And he made haste, and came down, and received him joyfully.
7 Побачивши це, усі почали нарікати говорячи: ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка.
And when they saw it, they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.
8 Закхей же встав та сказав Господеві: ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо.
And Zacchæus stood, and said unto the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore him fourfold.
9 Тоді Ісус сказав йому: ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама.
And Jesus said unto him, This day is salvation come to this house, forsomuch as he also is a son of Abraham.
10 Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.
For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
11 Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має з’явитися негайно.
And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.
12 Отже, Він сказав: —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися.
He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
13 Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять міні сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»
And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said unto them, Occupy till I come.
14 Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»
But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this man to reign over us.
15 Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.
And it came to pass, that when he was returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called unto him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
16 Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»
Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17 Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»
And he said unto him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.
18 Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла п’ять мін!»
And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
19 Господар сказав: «І ти володій п’ятьма містами!»
And he said likewise to him, Be thou also over five cities.
20 Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin:
21 Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»
For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that thou layedst not down, and reapest that thou didst not sow.
22 Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?
And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up that I laid not down, and reaping that I did not sow:
23 Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»
Wherefore then gavest not thou my money into the bank, that at my coming I might have required mine own with usury?
24 І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».
And he said unto them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath ten pounds.
25 Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»
( And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.)
26 Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
For I say unto you, That unto every one which hath shall be given; and from him that hath not, even that he hath shall be taken away from him.
27 А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.
But those mine enemies, which would not that I should reign over them, bring hither, and slay them before me.
28 Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим.
And when he had thus spoken, he went before, ascending up to Jerusalem.
29 Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів
And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called the mount of Olives, he sent two of his disciples,
30 та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть.
Saying, Go ye into the village over against you; in the which at your entering ye shall find a colt tied, whereon yet never man sat: loose him, and bring him hither.
31 Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відв’язуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».
And if any man ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say unto him, Because the Lord hath need of him.
32 Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм.
And they that were sent went their way, and found even as he had said unto them.
33 Коли вони відв’язували осля, господарі спитали їх: ―Чому відв’язуєте осля?
And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?
34 Вони відповіли: ―Господь потребує його!
And they said, The Lord hath need of him.
35 І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса.
And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus thereon.
36 Коли Він їхав, [люди] стелили свій одяг по дорозі.
And as he went, they spread their clothes in the way.
37 А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили.
And when he was come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;
38 Вони викрикували: «Благословенний Цар, Який іде в ім’я Господа!» «Мир на небі й слава на висоті!»
Saying, Blessed be the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.
39 Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові: ―Учителю, заборони Своїм учням!
And some of the Pharisees from among the multitude said unto him, Master, rebuke thy disciples.
40 Але Він відповів: ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння!
And he answered and said unto them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.
41 Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним.
And when he was come near, he beheld the city, and wept over it,
42 Він сказав: «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх!
Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hid from thine eyes.
43 Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди!
For the days shall come upon thee, that thine enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,
44 Вони знищать тебе та вб’ють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».
And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував [там].
And he went into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought;
46 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“, а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»
Saying unto them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.
47 Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його.
And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,
48 Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.
And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.
