Від Луки 18
1 Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
And he spake a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;
2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:
3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.
4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;
5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
Yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.
6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
And the Lord said, Hear what the unjust judge saith.
7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?
8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?
9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
And he spake this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:
10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.
11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as other men are, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.
12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.
13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.
14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.
15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.
16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.
18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, that is, God.
20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.
21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
And he said, All these have I kept from my youth up.
22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lackest thou one thing: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.
23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!
25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
For it is easier for a camel to go through a needle’s eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
And they that heard it said, Who then can be saved?
27 [Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
And he said, The things which are impossible with men are possible with God.
28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.
29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God’s sake,
31 [Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.
32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully entreated, and spitted on:
33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.
34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
And they understood none of these things: and this saying was hid from them, neither knew they the things which were spoken.
35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:
36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.
37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.
38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
And he cried, saying, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.
39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, Thou Son of David, have mercy on me.
40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,
41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
Saying, What wilt thou that I shall do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.
42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath saved thee.
43 І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.
