1 Петра 2

1 Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.

2 Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,

3 якщо ви [дійсно] пізнали, що Господь добрий.

4 Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.

5 І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб [бути] святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.

6 Бо в Писанні сказано: «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний. І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений».

7 Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить, «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним Каменем»

8 і «Каменем спотикання і Скелею падіння». Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.

9 Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.

10 Колись ви не [були] народом, але тепер ви Божий народ. Колись ви не [були] помилувані, але тепер помилувані.

11 Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.

12 Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши [ваші] добрі діла, прославили Бога в День приходу.

13 Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,

14 чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.

15 Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.

16 [Живіть] як вільні [люди], не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.

17 Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.

18 Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.

19 Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління [перед] Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.

20 Адже яка честь терпіти, коли вас б’ють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.

21 До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.

22 «Він не вчинив гріха, і в Його устах не було знайдено підступу».

23 Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав [Себе] Тому, Хто судить справедливо.

24 «Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».

25 Адже ви були як заблудлі вівці, але тепер повернулися до Пастиря й Єпископа ваших душ.