Psaltaren 132
1 En visa i högre choren. Tänk, Herre, uppå David, och uppå allt hans lidande;
Пісня проча́н.
2 Hvilken Herranom svor, och lofvade dem mägtiga i Jacob:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 Jag vill icke gå i mins hus hyddo, eller lägga mig på mine sängs lägre;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Jag vill icke låta mina ögon sofva, eller mina ögnalock sömnoga vara;
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Tilldess jag må finna ett rum för Herranom, till en boning dem mägtiga i Jacob.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Si, vi höre derom i Ephrata; vi hafve funnit det på skogsmarkene.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Vi vilje gå in uti hans boningar, och tillbedja inför hans fotapall.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Herre, statt upp till dina ro, du och din magts ark.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Låt dina Prester kläda sig med rättfärdighet, och dina heliga glädja sig.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Tag icke bort dins smordas regemente, for din tjenare Davids skull.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Herren hafver svorit David en sannan ed, der skall han intet ifrå träda: Jag skall sätta dig dins lifs frukt uppå din stol.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Om dina barn hålla mitt förbund, och min vittnesbörd, som jag dem lärandes varder, så skola ock deras barn sitta på dinom stol evinnerliga.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Ty Herren hafver utvalt Zion, och hafver lust till att bo der.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 Detta är min hvila evinnerliga, här vill jag bo; ty här behagar mig väl.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Jag vill välsigna dess spis, och gifva dess fattigom bröd nog.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Dess Prester vill jag bekläda med salighet, och dess helige skola glädja sig.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Dersammastäds skall uppgå Davids horn; jag hafver tillredt minom smorda ena lykto.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Hans fiendar vill jag bekläda med skam; men öfver honom skall hans krona blomstras.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
