Job 39
1 Kan du sätta tiden, när stengetterna skola kidla på bergen? Eller hafver du märkt, när hindarna gå hafvande?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Hafver du räknat deras månader, när de fulle varda; eller vetst du tiden, när de skola föda?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 De böja sig, när de föda, och rifva sig, och låta ut sina ungar.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Deras ungar varda fete, och växa ute; de gå ut, och komma intet till dem igen.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Ho hafver låtit vildåsnan så fri gå? Ho hafver vildåsnans band upplöst;
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Hvilkom jag markena till hus gifvit hafver, och öknena till boning?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Han gör lek af stadsbullret; plågarenas trug hörer han intet.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Han ser efter bergen, der hans bet är, och söker hvar grönt är.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Menar du, att enhörningen skall tjena dig, och skall blifva vid dina krubbo?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Kan du binda honom oket uppå i dina fårar, så att han efter dig plog drager i dalomen?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Kan du förlåta dig på honom, deraf att han mycket förmår, och låta honom för dig arbeta?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Kan du betro honom, att han drager dig dina säd hem igen, och församlar henne i dina lado?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Påfoglens vingar äro skönare än storkens, eller strutsfoglens vingar;
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Som sin ägg lägger i jordena, och låter heta jordena utkläcka dem.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Han förgäter, att de måga varda trampade, och något vilddjur sönderslår dem.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Han är så hård emot sina ungar, likasom de icke voro hans; han aktar icke, att han arbetar fåfängt;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Ty Gud hafver förtagit honom visdom, och hafver intet förstånd gifvit honom.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 På den tiden han reser sig, upphöjer han sig, och bespottar både häst och man.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Kan du gifva hästenom kraft; eller kan du pryda hans hals med hans gnäggande?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Kan du förfara honom såsom gräshoppor? Hvad förfärligit är, det är hans nos pris.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Han rifver jordena, och är frimodig i sin starkhet; och drager ut emot den väpnada.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Han bespottar räddhågan, och förfäras intet; och flyr icke för svärd;
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Det ännu kogret emot honom skallrade, och glimmade både glafven och sköld.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Han skälfver och rasar, och trampar jordena; och tror intet, att trummeten lyder.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 När trummeten fast klingar, säger han huj; och känner lukten af stridene lång väg, Förstarnas rop och fröjd.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Flyger höken genom ditt förstånd, och utbreder sina vingar söderut?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Flyger örnen så högt af din befallning, att han gör sitt näste i höjdene?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 I bergklippon bor han, och blifver i bergskrefvom, och i fast rum.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Dädan af skådar han efter mat, och hans ögon se långt bort.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Hans ungar supa blod, och hvar en åtel är, der är han.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
