Salmos 77

1 Al Vencedor: para Jedutún: Salmo de Asaf. Con mi voz clamé a Dios, a Dios clamé, y él me escuchó.

Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!

2 Al Señor busqué en el día de mi angustia; mi llaga desangraba de noche y no cesaba; mi alma no quería consuelo.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:

3 Me acordaba de Dios, y gritaba; me quejaba, y desmayaba mi espíritu. (Selah)

згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)

4 Tenías los párpados de mis ojos abiertos; estaba yo quebrantado, y no hablaba.

Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.

5 Consideraba los días desde el principio, los años de los siglos.

Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,

6 Me acordaba de mis canciones de noche; meditaba con mi corazón, y mi espíritu inquiría.

свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:

7 ¿Desechará el Señor para siempre, y no volverá más a amar?

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?

8 ¿Se ha acabado para siempre su misericordia? ¿Se ha acabado la palabra suya para generación y generación?

Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?

9 ¿Ha olvidado Dios el tener misericordia? ¿Ha encerrado con ira sus misericordias? (Selah)

Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)

10 Y dije: Enfermedad mía es ésta; me acordaré de los años de la diestra del Altísimo,

І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.

11 me acordaba de las obras de JAH; por tanto me acordé de tus maravillas antiguas.

Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,

12 Y meditaba en todas tus obras, y hablaba de tus hechos.

і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!

13 Oh Dios, en santidad es tu camino: ¿Qué Dios grande como el Dios nuestro?

Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?

14 Tú eres el Dios que hace maravillas; tú hiciste notoria en los pueblos tu fortaleza.

Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,

15 Con tu brazo redimiste a tu pueblo, a los hijos de Jacob y de José. (Selah)

Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)

16 Te vieron las aguas, oh Dios; te vieron las aguas, temieron; y temblaron los abismos.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.

17 Las nubes echaron inundaciones de aguas; tronaron los cielos, y discurrieron tus rayos.

Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.

18 Anduvo en derredor el sonido de tus truenos; los relámpagos alumbraron el mundo; la tierra se estremeció y tembló.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!

19 En el mar fue tu camino, y tus sendas en las muchas aguas; y tus pisadas no fueron conocidas.

Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.

20 Condujiste a tu pueblo como ovejas, por mano de Moisés y de Aarón.

Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.