Salmos 69
1 Al Vencedor: sobre Sosanim: Salmo de David. Sálvame, oh Dios, porque las aguas han entrado hasta el alma.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Estoy hundido en cieno profundo, donde no hay pie; soy venido en profundos de aguas, y la corriente me ha anegado.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 He trabajado llamando, mi garganta se ha enronquecido; han desfallecido mis ojos esperando a mi Dios.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Se han aumentado más que los cabellos de mi cabeza los que me aborrecen sin causa; se han fortalecido mis enemigos, los que me destruyen sin por qué; entonces devolví lo que no hurté.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Dios, tú sabes mi locura; y mis delitos no te son ocultos.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 No sean avergonzados por mi causa los que te esperan, oh Señor DIOS de los ejércitos; no sean confusos por mí los que te buscan, oh Dios de Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Porque por ti he sufrido afrenta; confusión ha cubierto mi rostro.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 He sido extrañado de mis hermanos, y extraño a los hijos de mi madre.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Porque me consumió el celo de tu Casa; y los denuestos de los que te vituperaban, cayeron sobre mí.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Y lloré con ayuno de mi alma; y me has sido por afrenta.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Puse además cilicio por mi vestido; y vine a serles por proverbio.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Hablaban contra mí los que se sentaban a la puerta, y me zaherían en las canciones de los bebedores de sidra.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 Pero yo enderezaba mi oración a ti, oh SEÑOR, al tiempo de la buena voluntad. Oh Dios, por la multitud de tu misericordia, por la verdad de tu salud, óyeme.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Sácame del lodo, y no sea yo anegado; sea yo libertado de los que me aborrecen, y de lo profundo de las aguas.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 No me anegue el ímpetu de las aguas, ni me absuerba la hondura, ni el pozo cierre sobre mí su boca.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Oyeme, SEÑOR, porque apacible es tu misericordia; mírame conforme a la multitud de tus miseraciones.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 Y no escondas tu rostro de tu siervo; porque estoy angustiado; apresúrate, óyeme.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Acércate a mi alma, redímela; líbrame a causa de mis enemigos.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Tú sabes mi afrenta, y mi confusión, y mi oprobio; delante de ti están todos mis enemigos.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 La afrenta ha quebrantado mi corazón, y estoy acongojado; y esperé quién se compadeciese de mí, y no lo hubo; y consoladores, y ninguno hallé.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Me pusieron además hiel por comida, y en mi sed me dieron a beber vinagre.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Sea su mesa delante de ellos por lazo, y lo que es para prosperidad les sea por tropiezo.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Sean oscurecidos sus ojos para ver, y haz siempre titubear sus lomos.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Derrama sobre ellos tu ira, y el furor de tu enojo los alcance.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Sea su palacio asolado; en sus tiendas no haya morador.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Porque persiguieron al que tú heriste; y se jactan que les matas sus enemigos.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Pon maldad sobre su maldad, y no entren en tu justicia.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Sean raídos del libro de los vivientes, y no sean escritos con los justos.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 Y yo pobre y dolorido, tu salud, oh Dios, me defenderá.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Yo alabaré el Nombre de Dios con canción; lo ensalzaré con alabanza.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Y agradará al SEÑOR más que sacrificio de buey, o becerro que echa cuernos y pezuñas.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Lo verán los humildes, y se gozarán; buscad a Dios, y vivirá vuestro corazón.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Porque el SEÑOR oye a los menesterosos, y no menosprecia a sus prisioneros.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Alábenlo los cielos y la tierra, los mares, y todo lo que se mueve en ellos.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Porque Dios guardará a Sion, y reedificará las ciudades de Judá; y habitarán allí, y la heredarán.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Y la simiente de sus siervos la heredará, y los que aman su Nombre habitarán en ella.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
