Job 24
1 “¿Por qué los tiempos no son puestos por el Todopoderoso? ¿Por qué los que le conocen no ven sus días?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Hay personas que eliminan los puntos de referencia. Se llevan violentamente los rebaños y los alimentan.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Alejan el burro de los huérfanos, y toman el buey de la viuda como prenda.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Apartan del camino a los necesitados. Los pobres de la tierra se esconden todos.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 He aquí, como asnos salvajes en el desierto, salen a su trabajo, buscando diligentemente el alimento. El desierto les da pan para sus hijos.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 Cortan su comida en el campo. Espigan la viña de los malvados.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Se acuestan toda la noche desnudos y sin ropa, y no tienen cobertura en el frío.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Se mojan con las lluvias de las montañas, y abrazar la roca a falta de un refugio.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Hay quienes arrancan al huérfano del pecho, y tomar una prenda de los pobres,
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 para que vayan desnudos sin ropa. Al tener hambre, llevan las gavillas.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Hacen aceite dentro de las paredes de estos hombres. Pisan los lagares, y sufren la sed.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Desde la populosa ciudad, los hombres gimen. El alma de los heridos grita, sin embargo, Dios no considera la locura.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 “Estos son de los que se rebelan contra la luz. No conocen sus formas, ni permanecer en sus caminos.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 El asesino se levanta con la luz. Mata a los pobres y necesitados. En la noche es como un ladrón.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 También el ojo del adúltero espera el crepúsculo, diciendo: “Ningún ojo me verá”. Disimula su rostro.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 En la oscuridad cavan en las casas. Se encierran durante el día. No conocen la luz.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Porque la mañana es para todos ellos como una espesa oscuridad, pues conocen los terrores de la espesa oscuridad.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 “Son espuma en la superficie de las aguas. Su parte está maldita en la tierra. No se convierten en el camino de los viñedos.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
19 La sequía y el calor consumen las aguas de la nieve, así lo hace el Seol los que han pecado. (Sheol h7585)
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 El vientre lo olvidará. El gusano se alimentará dulcemente de él. No se le recordará más. La injusticia será quebrada como un árbol.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Devora a las estériles que no dan a luz. No muestra ninguna amabilidad con la viuda.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Sin embargo, Dios preserva a los poderosos con su poder. Se levanta quien no tiene seguridad de vida.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Dios les da seguridad, y ellos descansan en ella. Sus ojos están en sus caminos.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Son exaltados; pero un poco de tiempo, y se van. Sí, se les rebaja, se les quita de en medio como a todos los demás, y se cortan como las puntas de las espigas.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Si no es así ahora, quién me demostrará que soy un mentiroso, y hacer que mi discurso no valga nada?”
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
