Псалтирь 22
1 В конец, о заступлении утреннем, псалом Давиду. Боже, Боже мой, вонми ми, вскую оставил мя еси? Далече от спасения моего словеса грехопадений моих.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Боже мой, воззову во дни, и не услышиши, и в нощи, и не в безумие мне.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Ты же во Святем живеши, хвало Израилева.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 На Тя уповаша отцы наши: уповаша, и избавил еси я:
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 к Тебе воззваша, и спасошася: на Тя уповаша, и не постыдешася.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Аз же есмь червь, а не человек, поношение человеков и уничижение людий.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Вси видящии мя поругашамися, глаголаша устнами, покиваша главою:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 упова на Господа, да избавит его, да спасет его, яко хощет его.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Яко Ты еси исторгий мя из чрева, упование мое от сосцу матере моея.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 К Тебе привержен есмь от ложесн, от чрева матере моея Бог мой еси Ты.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Да не отступиши от мене, яко скорбь близ, яко несть помогаяй ми.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Обыдоша мя телцы мнози, юнцы тучнии одержаша мя:
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 отверзоша на мя уста своя, яко лев восхищаяй и рыкаяй.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Яко вода излияхся, и разсыпашася вся кости моя: бысть сердце мое яко воск таяй посреде чрева моего.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Изсше яко скудель крепость моя, и язык мой прильпе гортани моему, и в персть смерти свел мя еси.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Яко обыдоша мя пси мнози, сонм лукавых одержаша мя: ископаша руце мои и нозе мои.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Изчетоша вся кости моя: тии же смотриша и презреша мя.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Разделиша ризы моя себе, и о одежди моей меташа жребий.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Ты же, Господи, не удали помощь твою от мене: на заступление мое вонми.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Избави от оружия душу мою, и из руки песии единородную мою.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Спаси мя от уст львовых, и от рог единорожь смирение мое.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Повем имя Твое братии моей, посреде церкве воспою Тя.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Боящиися Господа, восхвалите Его, все семя Иаковле, прославите Его, да убоится же от Него все семя Израилево:
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 яко не уничижи, ниже негодова молитвы нищаго, ниже отврати лице Свое от мене, и егда воззвах к Нему, услыша мя.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 От Тебе похвала моя, в церкви велицей исповемся Тебе: молитвы моя воздам пред боящимися Его.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Ядят убозии, и насытятся, и восхвалят Господа взыскающии Его: жива будут сердца их в век века.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Помянутся и обратятся ко Господу вси концы земли, и поклонятся пред Ним вся отечествия язык:
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 яко Господне есть царствие, и Той обладает языки.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Ядоша и поклонишася вси тучнии земли: пред Ним припадут вси низходящии в землю: и душа моя тому живет.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 И семя мое поработает Ему: возвестит Господеви род грядущий:
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 и возвестят правду Его людем рождшымся, яже сотвори Господь.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
