Бытие 9
1 И благослови Бог Ноа и сыны его и рече им: раститеся и множитеся, и наполните землю и обладайте ею:
І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: „Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2 и страх и трепет ваш будет на всех зверех земных (и на всех скотех земных, ) на всех птицах небесных и на всех движущихся по земли и на всех рыбах морских: в руце вашы вдах (я).
І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
3 И всякое движущееся, еже есть живо, вам будет в снедь: яко зелие травное дах вам все.
Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе.
4 Точию мяса в крови души да не снесте.
Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5 Крови бо вашей, душ ваших, от руки всякаго зверя изыщу (ея): и от руки человека брата изыщу ея.
А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську.
6 Проливаяй кровь человечу, в ея место его пролиется: яко во образ Божий сотворих человека.
Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим.
7 Вы же раститеся и множитеся, и наполните землю, и множитеся на ней.
Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“
8 И рече Бог Ноеви и сыном его с ним, глаголя:
І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
9 се, Аз поставляю завет Мой вам и семени вашему по вас,
„А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас.
10 и всякой души живущей с вами от птиц и от скот и всем зверем земным, елика с вами (суть) от всех изшедших из ковчега:
І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
11 и поставлю завет Мой с вами: и не умрет всяка плоть ктому от воды потопныя, и ктому не будет потоп водный, еже истлити всю землю.
І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“.
12 И рече Господь Бог Ноеви: сие знамение завета, еже Аз даю между Мною и вами, и между всякою душею живою, яже есть с вами, в роды вечныя:
І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
13 дугу Мою полагаю во облаце, и будет в знамение завета (вечнаго) между Мною и землею.
Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
14 И будет егда наведу облаки на землю, явится дуга Моя во облаце:
І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
15 и помяну завет Мой, иже есть между Мною и вами, и между всякою душею живущею во всякой плоти, и не будет ктому вода в потоп, яко потребити всяку плоть.
І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло.
16 И будет дуга Моя во облаце: и узрю ю, еже помянути завет вечный между Мною и землею, и между всякою душею живущею во всякой плоти, яже есть на земли.
І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“.
17 И рече Бог Ноеви: сие знамение завета, егоже положих между Мною и между всякою плотию, яже есть на земли.
І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“.
18 Быша же сынове Ноевы изшедшии из ковчега, Сим, Хам, Иафеф: Хам же бяше отец Ханаань.
І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфе́т. А Хам — він був батько Ханаанів.
19 Трие сии суть сынове Ноевы: от сих разсеяшася по всей земли.
Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля.
20 И начат Ное человек делатель (быти) земли, и насади виноград:
І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
21 и испи от вина, и упися, и обнажися в дому своем.
І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету.
22 И виде Хам отец Ханаань наготу отца своего, и изшед вон поведа обема братома своима.
І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі.
23 И вземше сим и Иафеф ризу, возложиша (ю) на обе раме свои, и идоша вспять зряще, и покрыша наготу отца своего: и лице их вспять зря, и наготы отца своего не видеша.
Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.
24 Истрезвися же Ное от вина, и разуме елика сотвори ему сын его юнейший,
А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший.
25 и рече: проклят (буди) Ханаан отрок: раб будет братиям своим.
І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“
26 И рече: благословен Господь Бог Симов: и будет Ханаан отрок раб ему:
І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому!
27 да распространит Бог Иафефа, и да вселится в селениих Симовых, и да будет Ханаан раб ему.
Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“
28 Поживе же Ное по потопе лет триста пятьдесят.
А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ.
29 И быша вси дние Ноевы лет девять сот пятьдесят: и умре.
А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.
