Poslovice 5
1 Sine moj, slušaj mudrost moju, k razumu mojemu prigni uho svoje,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Da se držiš razboritosti, i usne tvoje da hrane znanje.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Jer s usana tuðe žene kaplje med, i grlo joj je mekše od ulja;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Ali joj je pošljedak gorak kao pelen, oštar kao maè s obje strane oštar.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Da ne bi mjerio puta životnoga, savijaju se staze njezine da ne znaš.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Zato, djeco, poslušajte mene, i ne otstupajte od rijeèi usta mojih.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Neka je daleko od nje put tvoj, i ne približuj se k vratima kuæe njezine,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Da ne bi dao drugima slave svoje i godina svojih nemilostivome,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Da se ne bi tuðinci nasitili tvojega blaga i trud tvoj da ne bi bio u tuðoj kuæi,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 I da ne ridaš na pošljedak, kad se stroši meso tvoje i tijelo tvoje,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 I reèeš: kako mrzih na nastavu, i kako srce moje prezira karanje!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 I ne poslušah glasa uèitelja svojih, i ne prignuh uha svojega k onima koji me uèahu!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Umalo ne zapadoh u svako zlo usred zbora i skupštine.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Pij vodu iz svojega studenca i što teèe iz tvojega izvora.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Neka se razlivaju tvoji izvori na polje, i potoci po ulicama.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Imaj ih sam za se, a ne tuðin s tobom.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Blagosloven da je izvor tvoj, i veseli se ženom mladosti svoje;
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Neka ti je kao košuta mila i kao srna ljupka; dojke njezine neka te opijaju u svako doba, u ljubavi njezinoj posræi jednako.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 A zašto bi, sine, posrtao za tuðinkom i golio njedra tuðoj,
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Kad su pred oèima Gospodu putovi svaèiji, i mjeri sve staze njegove?
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Bezbožnika æe uhvatiti njegova bezakonja, i u uža grijeha svojih zaplešæe se;
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Umrijeæe bez nastave, i od mnoštva ludosti svoje lutaæe.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
