Poslovice 16
1 Èovjek sprema srce, ali je od Gospoda što æe jezik govoriti.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Èovjeku se svi putovi njegovi èine èisti, ali Gospod ispituje duhove.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Ostavi na Gospoda djela svoja, i biæe tvrde namjere tvoje.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Gospod je stvorio sve sam za se, i bezbožnika za zli dan.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Mrzak je Gospodu ko je god ponosita srca, i neæe ostati bez kara ako æe i druge uzeti u pomoæ.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Milošæu i istinom oèišæa se bezakonje, i strahom Gospodnjim uklanja se èovjek oda zla.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Kad su èiji putovi mili Gospodu, miri s njim i neprijatelje njegove.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Bolje je malo s pravdom nego mnogo dohodaka s nepravdom.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Srce èovjeèije izmišlja sebi put, ali Gospod upravlja korake njegove.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Proroštvo je na usnama carevijem, u sudu neæe pogriješiti usta njegova.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Mjerila i potezi pravi od Gospoda su, i sve kamenje u tobocu njegovo je djelo.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Gadno je carevima èiniti nepravdu, jer se pravdom utvrðuje prijesto.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Mile su carevima usne pravedne, i oni ljube onoga koji govori pravo.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Gnjev je carev glasnik smrtni, ali mudar èovjek ublažiæe ga.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 U veselu je licu carevu život, i ljubav je njegova kao oblak s poznijem daždem.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Koliko je bolje teæi mudrost nego zlato! i teæi razum koliko je ljepše nego srebro!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Put je pravednijeh uklanjanje oda zla; èuva dušu svoju ko pazi na put svoj.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Oholost dolazi pred pogibao, i ponosit duh pred propast.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Bolje je biti ponizna duha s krotkima nego dijeliti plijen s oholima.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Ko pazi na rijeè, nalazi dobro, i ko se uzda u Gospoda, blago njemu.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Ko je mudra srca, zove se razuman, a slast na usnama umnožava nauku.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Izvor je životu razum onima koji ga imaju, a nauka bezumnijeh bezumlje je.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Srce mudroga razumno upravlja ustima njegovijem, i dodaje nauku usnama njegovijem.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Ljubazne su rijeèi sat meda, slast duši i zdravlje kostima.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Neki se put èini èovjeku prav, a kraj mu je put k smrti.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Ko se trudi, sebi se trudi, jer ga nagone usta njegova.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Èovjek nevaljao kopa zlo, i na usnama mu je kao oganj koji pali.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Opak èovjek zameæe svaðu, i opadaè rastavlja glavne prijatelje.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Nasilnik mami druga svojega i zavodi ga na put koji nije dobar;
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Namiguje oèima, kad misli naopako; kad mièe usnama, èini zlo.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Sijeda je kosa slavna kruna, nalazi se na putu pravednom.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Bolji je spor na gnjev nego junak, i gospodar od svoga srca bolji je nego onaj koji uzme grad.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Ždrijeb se baca u krilo, ali je od Gospoda sve što izlazi.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
