Poslovice 15
1 Odgovor blag utišava gnjev, a rijeè prijeka podiže srdnju.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Jezik mudrijeh ljudi ukrašava znanje, a usta bezumnijeh prosipaju bezumlje.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 Oèi su Gospodnje na svakom mjestu gledajuæi zle i dobre.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Zdrav je jezik drvo životno, a opaèina s njega kršenje od vjetra.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Lud se ruga nastavom oca svojega; a ko prima ukor, biva pametan.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 U kuæi pravednikovoj ima mnogo blaga; a u dohotku je bezbožnikovu rasap.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Usne mudrijeh ljudi siju znanje, a srce bezumnièko ne èini tako.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Žrtva je bezbožnièka gad Gospodu, a molitva pravednijeh ugodna mu je.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Gad je Gospodu put bezbožnikov; a ko ide za pravdom, njega ljubi.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Karanje je zlo onome ko ostavlja put; koji mrzi na ukor, umrijeæe.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Potsmjevaè ne ljubi onoga ko ga kori, niti ide k mudrima.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Veselo srce veseli lice, a žalost u srcu obara duh.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Srce razumno traži znanje, a usta bezumnijeh ljudi naslaðuju se bezumljem.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Svi su dani nevoljnikovi zli; a ko je vesela srca, na gozbi je jednako.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Bolje je malo sa strahom Gospodnjim nego veliko blago s nemirom.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Bolje je jelo od zelja gdje je ljubav nego od vola ugojena gdje je mržnja.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Èovjek gnjevljiv zameæe raspru; a ko je spor na gnjev, utišava svaðu.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Put je lijenoga kao ograda od trnja, a staza je pravednijeh nasuta.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Mudar je sin radost ocu, a èovjek bezuman prezire mater svoju.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Bezumlje je radost bezumniku, a razuman èovjek hodi pravo.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Namjere se rasipaju kad nema savjeta, a tvrdo stoje gdje je mnogo savjetnika.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Raduje se èovjek odgovorom usta svojih, i rijeè u vrijeme kako je dobra!
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Gospod raskopava kuæu ponositima, a meðu udovici utvrðuje.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Mrske su Gospodu misli zle, a besjede èistijeh mile su.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Lakomac zatire svoju kuæu, a ko mrzi na poklone živ æe biti.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Srce pravednikovo premišlja šta æe govoriti, a usta bezbožnièka rigaju zlo.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Daleko je Gospod od bezbožnijeh, a molitvu pravednijeh èuje.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Vid oèinji veseli srce, dobar glas goji kosti.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Uho koje sluša karanje životno nastavaæe meðu mudrima.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Ko odbacuje nastavu, ne mari za dušu svoju; a ko sluša karanje, biva razuman.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Strah je Gospodnji nastava k mudrosti, i prije slave ide smjernost.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
