Filipljanima 2
1 Ako ima dakle koje pouèenje u Hristu, ili ako ima koja utjeha ljubavi, ako ima koja zajednica duha, ako ima koje srce žalostivo i milost,
Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2 Ispunite moju radost, da jedno mislite, jednu ljubav imate, jedinodušni i jedinomisleni:
то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3 Ništa ne èinite uz prkos ili za praznu slavu; nego poniznošæu èinite jedan drugoga veæeg od sebe.
Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4 Ne gledajte svaki za svoje, nego i za drugijeh.
Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Jer ovo da se misli meðu vama što je i u Hristu Isusu,
Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6 Koji, ako je i bio u oblièju Božijemu, nije se otimao da se isporedi s Bogom;
Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7 Nego je ponizio sam sebe uzevši oblièje sluge, postavši kao i drugi ljudi i na oèi naðe se kao èovjek,
але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8 Ponizio sam sebe postavši poslušan do same smrti, a smrti krstove.
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9 Zato i Bog njega povisi, i darova mu ime koje je veæe od svakoga imena.
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10 Da se u ime Isusovo pokloni svako koljeno onijeh koji su na nebu i na zemlji i pod zemljom;
щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11 I svaki jezik da prizna da je Gospod Isus Hristos na slavu Boga oca.
і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12 Tako, ljubazni moji, kao što me svagda slušaste, ne samo kad sam kod vas, nego i sad mnogo veæma kad nijesam kod vas, gradite spasenije svoje sa strahom i drktanjem.
Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13 Jer je Bog što èini u vama da hoæete i uèinite kao što mu je ugodno.
Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14 Sve èinite bez vike i premišljanja,
Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
15 Da budete pravi i cijeli, djeca Božija bez mane usred roda nevaljaloga i pokvarenoga, u kojemu svijetlite kao vidjela na svijetu,
щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16 Pridržavajuæi rijeè života, na moju hvalu za dan Hristov, da mi ne bude uzalud trèanje i trud.
додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
17 No ako i žrtvovan budem na žrtvu i službu vjere vaše, radujem se, i radujem se s vama svima.
Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
18 Tako i vi radujte se i budite sa mnom radosni.
Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
19 A nadam se u Gospoda Isusa da æu skoro poslati k vama Timotija, da se i ja razveselim razabravši kako ste vi.
Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 Jer nijednoga nemam jednake misli sa sobom koji se upravo brine za vas.
Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
21 Jer svi traže što je njihovo, a ne što je Hrista Isusa.
Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
22 A njegovo poštenje poznajete, jer kao dijete ocu sa mnom je poslužio u jevanðelju.
Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
23 Njega dakle nadam se da æu poslati odmah kako razberem šta je za mene.
Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
24 A nadam se u Gospoda da æu i sam skoro doæi k vama.
Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
25 Ali naðoh za potrebno da pošljem k vama brata Epafrodita, svojega pomagaèa i drugara u vojevanju, a vašega poslanika i slugu moje potrebe;
Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
26 Jer željaše od srca vas sve da vidi, i žaljaše što ste èuli da je bolovao.
бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
27 Jer bješe bolestan do smrti; no Bog pomilova ga, ne samo njega, nego i mene, da mi ne doðe žalost na žalost.
Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28 Zato ga poslah skorije, da se obradujete kad ga opet vidite, i meni da olakša malo.
Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
29 Primite ga dakle u Gospodu sa svakom radosti, i takove poštujte;
Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30 Jer za djelo Hristovo doðe do same smrti, ne marivši za svoj život da naknadi u službi mojoj što vas nemam.
бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.
