< 2 Korinæanima 2 >
1 Ovo pak sudih u sebi da opet ne doðem k vama u žalosti.
А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
2 Jer ako ja èinim žalost vama, ko je koji æe mene veseliti osim onoga koji prima žalost od mene?
Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?
3 I pisah vam ovo isto, da kad doðem ne primim žalost na žalost, a za koje bi valjalo da se veselim nadajuæi se na sve vas da je moja radost sviju vas.
І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!
4 Jer od brige mnoge i tuge srca napisah vam s mnogijem suzama, ne da biste se ožalostili nego da biste poznali ljubav koju imam izobilno k vama.
Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
5 Ako li je ko mene ražalio, ne ražali mene, do nekoliko, da ne otežam svima vama.
А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.
6 Jer je dovoljno takovome kar ovaj od mnogijeh.
До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,
7 Zato vi nasuprot veæma da opraštate i tješite, da takovi kako ne padne u preveliku žalost.
через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.
8 Zato vas molim, utvrdite k njemu ljubav.
Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
9 Jer vam zato i pisah, da poznam poštenje vaše jeste li u svaèemu poslušni.
Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.
10 A kome vi što oprostite onome opraštam i ja; jer ja ako što kome oprostih, oprostih mu vas radi mjesto Isusa Hrista,
А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
11 Da nas ne prevari sotona; jer znamo šta on misli.
щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!
12 A kad doðoh u Troadu da propovijedam jevanðelje Hristovo, i otvoriše mi se vrata u Gospodu,
А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
13 Ne imadoh mira u duhu svojemu, ne našavši Tita, brata svojega; nego oprostivši se s njima iziðoh u Maæedoniju.
не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
14 Ali hvala Bogu koji svagda nama daje pobjedu u Hristu Isusu, i kroz nas javlja miris poznanja svojega na svakom mjestu.
А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!
15 Jer smo mi Hristov miris Bogu i meðu onima koji se spasavaju i koji ginu:
Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
16 Jednima dakle miris smrtni za smrt, a drugima miris životni za život. I za ovo ko je vrijedan?
для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?
17 Jer mi nijesmo kao mnogi koji neèisto propovijedaju rijeè Božiju, nego iz èistote, i kao iz Boga, pred Bogom, u Hristu govorimo.
Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!