1 Korinæanima 15
1 Ali vam napominjem, braæo, jevanðelje, koje vam objavih, koje i primiste, u kome i stojite,
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
2 Kojijem se i spasavate, ako držite kako vam objavih; veæ ako da uzalud vjerovaste.
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
3 Jer vam najprije predadoh što i primih da Hristos umrije za grijehe naše, po pismu,
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
4 I da bi ukopan, i da usta treæi dan, po pismu,
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
5 I da se javi Kifi, potom jedanaestorici apostola;
і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.
6 A potom ga vidješe jednom više od pet stotina braæe, od kojijeh mnogi žive i sad, a neki i pomriješe;
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
7 A potom se javi Jakovu, pa onda svima apostolima;
Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.
8 A poslije sviju javi se i meni, kao kakvom nedonošèetu.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
9 Jer sam ja najmlaði meðu apostolima, koji nijesam dostojan nazvati se apostol, jer gonih crkvu Božiju.
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10 Ali po blagodati Božijoj jesam što jesam, i blagodat njegova što je u meni ne osta prazna, nego se potrudih više od sviju njih, ali ne ja nego blagodat Božija koja je sa mnom.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
11 Bio dakle ja ili oni, tako propovijedamo, i tako vjerovaste.
Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12 A ako se Hristos propovijeda da ustade iz mrtvijeh, kako govore neki meðu vama da nema vaskrsenija mrtvijeh?
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
13 I ako nema vaskrsenija mrtvijeh, to ni Hristos ne usta.
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
14 A ako Hristos ne usta, uzalud dakle propovijedanje naše, a uzalud i vjera vaša.
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 A nalazimo se i lažni svjedoci Božiji što svjedoèimo na Boga da vaskrse Hrista, kojega ne vaskrse kad mrtvi ne ustaju.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 Jer ako mrtvi ne ustaju, ni Hristos ne usta.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 A ako Hristos ne usta, uzalud vjera vaša: još ste u grijesima svojijem.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,
18 Dakle i oni koji pomriješe u Hristu, izgiboše.
тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!
19 I ako se samo u ovom životu uzdamo u Hrista, najnesreæniji smo od sviju ljudi.
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
20 Ali Hristos usta iz mrtvijeh, i bi novina onima koji umriješe.
Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.
21 Jer buduæi da kroz èovjeka bi smrt, kroz èovjeka i vaskrsenije mrtvijeh.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
22 Jer kako po Adamu svi umiru, tako æe i po Hristu svi oživljeti.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 Ali svaki u svom redu: novina Hristos; a potom oni koji vjerovaše Hristu o njegovu dolasku;
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
24 Onda kraj, kad preda carstvo Bogu i ocu, i kad ukine svako poglavarstvo i svaku vlast i silu.
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
25 Jer njemu valja carovati dokle ne položi sve neprijatelje svoje pod noge svoje.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
26 A pošljednji æe se neprijatelj ukinuti smrt.
Як ворог останній - смерть зни́щиться,
27 Jer sve pokori pod noge njegove. Ali kad veli da je sve njemu pokoreno, pokazuje se da je osim onoga koji mu pokori sve.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
28 A kad mu sve pokori, onda æe se i sam sin pokoriti onome koji mu sve pokori, da bude Bog sve u svemu.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
29 Šta dakle èine oni koji se krste mrtvijeh radi? Kad mrtvi jamaèno ne ustaju, što se i kršæavaju mrtvijeh radi?
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
30 I mi zašto podnosimo muke i nevolje svaki èas?
Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
31 Svaki dan umirem, tako mi, braæo, vaše slave, koju imam u Hristu Isusu Gospodu našemu.
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 Jer ako sam se po èovjeku borio sa zvjerovima u Efesu, kaka mi je korist ako mrtvi ne ustaju? Da jedemo i pijemo, jer æemo sutra umrijeti.
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
33 Ne varajte se: zli razgovori kvare dobre obièaje.
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
34 Otrijeznite se jedanput kao što treba, i ne griješite; jer neki ne znadu za Boga, na sramotu vama kažem.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
35 Ali æe reæi ko: kako æe ustati mrtvi? i u kakom æe tijelu doæi?
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
36 Bezumnièe! ti što siješ neæe oživljeti ako ne umre.
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37 I što siješ ne siješ tijelo koje æe biti, nego golo zrno, bilo pšenièno ili drugo kako.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
38 A Bog mu daje tijelo kako hoæe, i svakom sjemenu svoje tijelo.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
39 Nije svako tijelo jedno tijelo, nego je drugo tijelo èovjeèije, a drugo skotsko, a drugo riblje, a drugo ptièije.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
40 I imaju tjelesa nebeska i tjelesa zemaljska: ali je druga slava nebeskima, a druga zemaljskima.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
41 Druga je slava suncu, a druga slava mjesecu, i druga slava zvijezdama; jer se zvijezda od zvijezde razlikuje u slavi.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
42 Tako i vaskrsenije mrtvijeh: sije se za raspadljivost, a ustaje za neraspadljivost;
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
43 Sije se u sramoti, a ustaje u slavi; sije se u slabosti, a ustaje u sili;
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
44 Sije se tijelo tjelesno, a ustaje tijelo duhovno. Ima tijelo tjelesno, i ima tijelo duhovno.
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 Tako je i pisano: prvi èovjek Adam postade u tjelesnom životu, a pošljednji Adam u duhu koji oživljuje.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
46 Ali duhovno tijelo nije prvo, nego tjelesno, pa onda duhovno.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47 Prvi je èovjek od zemlje, zemljan; drugi je èovjek Gospod s neba.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
48 Kakav je zemljani taki su i zemljani; i kakav je nebeski taki su i nebeski.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49 I kako nosimo oblièje zemljanoga tako æemo nositi i oblièje nebeskoga.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
50 A ovo govorim, braæo, da tijelo i krv ne mogu naslijediti carstva Božijega, niti raspadljivost neraspadljivosti našljeðuje.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 Evo vam kazujem tajnu: jer svi neæemo pomrijeti, a svi æemo se pretvoriti,
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
52 Ujedanput, u trenuæu oka u pošljednjoj trubi; jer æe zatrubiti i mrtvi æe ustati neraspadljivi, i mi æemo se pretvoriti.
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
53 Jer ovo raspadljivo treba da se obuèe u neraspadljivost, i ovo smrtno da se obuèe u besmrtnost.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54 A kad se ovo raspadljivo obuèe u neraspadljivost i ovo se smrtno obuèe u besmrtnost, onda æe se zbiti ona rijeè što je napisana: pobjeda proždrije smrt.
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? (Hadēs g86)
56 A žalac je smrti grijeh, a sila je grijeha zakon.
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
57 A Bogu hvala koji nam dade pobjedu kroz Gospoda našega Isusa Hrista.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 Zato, braæo moja ljubazna, budite tvrdi, ne dajte se pomaknuti, i napredujte jednako u djelu Gospodnjemu znajuæi da trud vaš nije uzalud pred Gospodom.
Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!
