Псалтирь 137

1 Давида. При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;

Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

2 на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.

На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

3 Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши - веселья: “пропойте нам из песней Сионских”.

спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

4 Как нам петь песнь Господню на земле чужой?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

5 Если я забуду тебя, Иерусалим, - забудь меня десница моя;

Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

6 прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.

Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

7 Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: “разрушайте, разрушайте до основания его”.

Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

8 Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!

Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

9 Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!

Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!