Притчи 1
1 Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израильского,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 чтобы познать мудрость и наставление, понять изречения разума;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 усвоить правила благоразумия, правосудия, суда и правоты;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 простым дать смышленость, юноше - знание и рассудительность;
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 послушает мудрый - и умножит познания, и разумный найдет мудрые советы;
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 чтобы разуметь притчу и замысловатую речь, слова мудрецов и загадки их.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Начало мудрости страх Господень; доброе разумение у всех, водящихся им; а благоговение к Богу - начало разумения; глупцы только презирают мудрость и наставление.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Слушай, сын мой, наставление отца твоего и не отвергай завета матери твоей,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 потому что это - прекрасный венок для головы твоей и украшение для шеи твоей.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Сын мой! если будут склонять тебя грешники, не соглашайся;
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 если будут говорить: “Иди с нами, сделаем засаду для убийства, подстережем непорочного без вины,
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 наберем всякого драгоценного имущества, наполним дома наши добычею;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 жребий твой ты будешь бросать вместе с нами, склад один будет у всех нас”, -
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 сын мой! не ходи в путь с ними, удержи ногу твою от стези их,
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 потому что ноги их бегут ко злу и спешат на пролитие крови.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 В глазах всех птиц напрасно расставляется сеть,
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 а делают засаду для их крови и подстерегают их души.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Таковы пути всякого, кто алчет чужого добра: оно отнимает жизнь у завладевшего им.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Премудрость возглашает на улице, на площадях возвышает голос свой,
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 в главных местах собраний проповедует, при входах в городские ворота говорит речь свою:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 “Доколе, невежды, будете любить невежество? доколе буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Обратитесь к моему обличению: вот, я изолью на вас дух мой, возвещу вам слова мои.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Я звала, и вы не послушались; простирала руку мою, и не было внимающего;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 и вы отвергли все мои советы, и обличений моих не приняли.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 За то и я посмеюсь вашей погибели; порадуюсь, когда придет на вас ужас;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 когда придет на вас ужас, как буря, и беда, как вихрь, принесется на вас; когда постигнет вас скорбь и теснота.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Тогда будут звать меня, и я не услышу; с утра будут искать меня, и не найдут меня.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 За то, что они возненавидели знание и не избрали для себя страха Господня,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 не приняли совета моего, презрели все обличения мои;
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 за то и будут они вкушать от плодов путей своих и насыщаться от помыслов их.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Потому что упорство невежд убьет их, и беспечность глупцов погубит их,
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 а слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась зла”.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
