Йов 39
1 Штий ту кынд ышь фак капреле сэлбатиче пуий? Везь ту пе чербоайче кынд фатэ?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Нумерь ту луниле ын каре сунт ынсэрчинате ши куношть ту время кынд наск?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Еле се плякэ, фатэ пуий ши скапэ юте де дурериле лор.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Пуий лор принд влагэ ши креск суб черул слобод; плякэ ши ну се май ынторк ла еле.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Чине а лэсат слобод мэгарул сэлбатик, избэвинду-л де орьче легэтурэ?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Й-ам дат ка локуинцэ пустиул ши пэмынтул сэрак ка локаш.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Ел рыде де зарва четэцилор ши н-ауде стригэтеле стэпынулуй каре-л мынэ.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Стрэбате мунций ка сэ-шь гэсяскэ храна ши умблэ дупэ тот че есте верде.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Вря биволул сэлбатик сэ фие ын служба та? Ши стэ ел ноаптя ла есля та?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Ыл поць лега ту ку о фуние ка сэ трагэ о браздэ? Мерӂе ел дупэ тине ка сэ грэпезе булгэрий дин вэй?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Те ынкрезь ту ын ел пентру кэ путеря луй есте маре? Ши-й лашь ту грижа лукрэрилор тале?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Те лашь ту пе ел пентру кэратул роаделор тале, ка сэ ле стрынгэ ын ария та?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Арипа струцулуй бате ку веселие, де-ай зиче кэ есте арипа ши пенишул берзей.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Дар струцоайка ышь ынкрединцязэ пэмынтулуй оуэле ши ле ласэ сэ се ынкэлзяскэ ын нисип.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Еа уйтэ кэ пичорул ле поате стриви, кэ о фярэ де кымп ле поате кэлка ын пичоаре.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Есте аспрэ ку пуий сэй, де паркэ нич н-ар фи ай ей. Кэ с-а трудит деӂяба, ну-й пасэ ничдекум!
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Кэч Думнезеу ну й-а дат ынцелепчуне ши ну й-а фэкут парте де причепере.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Кынд се скоалэ ши порнеште, рыде де кал ши де кэлэрецул луй.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Ту дай путере калулуй ши-й ымбрачь гытул ку о коамэ че фылфые?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Ту-л фачь сэ сарэ ка лэкуста? Некезатул луй путерник рэспындеште гроаза.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Скурмэ пэмынтул ши, мындру де путеря луй, се арункэ асупра челор ынармаць;
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 ышь бате жок де фрикэ, ну се теме ши ну се дэ ынапой динаинтя сабией.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Зэнгэнеште толба ку сэӂець пе ел, сулица ши ланчя стрэлуческ,
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 фербе де априндере, мэнынкэ пэмынтул, н-аре астымпэр кынд рэсунэ трымбица.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Ла сунетул трымбицей паркэ зиче: ‘Ынаинте!’ Де департе мироасе бэтэлия, гласул ка де тунет ал кэпетениилор ши стригэтеле де луптэ.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Оаре прин причеперя та ышь я улиул зборул ши ышь ынтинде арипиле спре мязэзи?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Оаре дин порунка та се ыналцэ вултурул ши ышь ашазэ куйбул пе ынэлцимь?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Ел локуеште ын стынчь, аколо ышь аре локуинца, пе вырфул зимцат ал стынчилор ши пе вырфул мунцилор.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Де аколо дескоперэ ел прада ши ышь куфундэ привириле ын депэртаре дупэ еа.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Пуий луй ый бяу сынӂеле; ши аколо унде сунт хойтурь, аколо-й ши вултурул.”
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
