Jó 7
1 “Um homem não é obrigado a trabalhar na terra? Seus dias não são como os dias de uma mão contratada?
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 As um servo que deseja ardentemente a sombra, como um mercenário que procura por seu salário,
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 por isso sou obrigado a possuir meses de miséria, noites desgastantes me são designadas.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 Quando eu me deito, eu digo, “Quando eu me levantarei e a noite terá ido embora? Eu joguei e virei até o amanhecer do dia.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 Minha carne está vestida com minhocas e torrões de pó. Minha pele se fecha, e se rompe de novo.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 Meus dias são mais rápidos que o de um vaivém de tecelão, e são gastas sem esperança.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 Oh lembre-se que minha vida é um sopro. Meu olho não verá mais o bem.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
8 O olho daquele que me vê não me verá mais. Seus olhos estarão sobre mim, mas eu não estarei.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
9 À medida que a nuvem é consumida e desaparece, por isso, aquele que descer ao Sheol não subirá mais. (Sheol h7585)
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
10 Ele não retornará mais à sua casa, nem seu lugar o conhecerá mais.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
11 “Portanto, não vou ficar calado. Falarei com a angústia do meu espírito. Vou reclamar na amargura da minha alma.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12 Sou eu um mar, ou um monstro marinho, que você colocou um guarda sobre mim?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13 Quando eu digo: 'Minha cama me confortará'. Meu sofá aliviará minha queixa','.
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14 then você me assusta com sonhos e me aterrorizar através de visões,
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15 so que minha alma escolhe o estrangulamento, morte em vez dos meus ossos.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16 Eu odeio minha vida. Eu não quero viver para sempre. Deixe-me em paz, pois meus dias são apenas um sopro.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17 O que é o homem, que você deve ampliá-lo, que você deve se concentrar nele,
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18 que você deve visitá-lo todas as manhãs, e testá-lo a cada momento?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19 Por quanto tempo você não vai desviar o olhar de mim, nem me deixar em paz até engolir minha saliva?
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20 Se eu pequei, o que eu faço com você, seu observador de homens? Por que você me marcou como uma marca para você? para que eu seja um fardo para mim mesmo?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21 Por que você não perdoa minha desobediência e tira a minha iniqüidade? Por enquanto, deitar-me-ei na poeira. Você me procurará com diligência, mas eu não serei”.
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
