Salmos 74
1 Ó Deus, porque nos rejeitaste para sempre? Porque se acende a tua ira contra as ovelhas do teu pasto?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Lembra-te da tua congregação que compraste desde a antiguidade, da vara da tua herança que remiste, este monte de Sião, em que habitaste.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Levanta os teus pés para as perpétuas assolações, para tudo o que o inimigo tem feito de mal no santuário.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Os teus inimigos bramam no meio das tuas sinagogas; põem nelas as suas insígnias por sinais.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Cada qual se fez afamado, conforme levantara o machado contra a espessura do arvoredo.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Mas agora toda a obra entalhada por uma vez quebram com machados e martelos.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Lançaram fogo no teu santuário; profanaram, derribando-a até ao chão, a morada do teu nome.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Disseram nos seus corações: despojemo-los de uma vez. Queimaram todas as sinagogas de Deus na terra.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Já não vemos os nossos sinais, já não há profeta: nem há entre nós alguém que saiba até quando isto durará.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Até quando, ó Deus, nos afrontará o adversário? blasfemará o inimigo o teu nome para sempre?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Porque retiras a tua mão, a saber, a tua dextra? tira-a de dentro do teu seio, e consome-os.
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Todavia Deus é o meu Rei desde a antiguidade, obrando a salvação no meio da terra.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Tu dividiste o mar pela tua força; quebrantaste as cabeças dos dragões nas águas.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Fizeste em pedaços as cabeças do leviathan, e o deste por mantimento aos habitantes do deserto.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Fendeste a fonte e o ribeiro: secaste os rios impetuosos.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Teu é o dia e tua é a noite: preparaste a luz e o sol.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Estabeleceste todos os limites da terra; verão e inverno tu os formaste.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Lembra-te disto: que o inimigo afrontou ao Senhor, e que um povo louco blasfemou o teu nome.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Não entregues às feras a alma da tua rola: não te esqueças para sempre da vida dos teus aflitos.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Atende ao teu concerto; pois os lugares tenebrosos da terra estão cheios de moradas de crueldade.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Oh, não volte envergonhado o oprimido: louvem o teu nome o aflito e o necessitado.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Levanta-te, ó Deus, pleiteia a sua própria causa; lembra-te da afronta que o louco te faz cada dia.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Não te esqueças dos gritos dos teus inimigos: o tumulto daqueles que se levantam contra ti aumenta continuamente.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
