Psalmów 104
1 Błogosław, moja duszo, PANA. PANIE, mój Boże, jesteś bardzo wielki; odziałeś się w chwałę i majestat.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Okryłeś się światłością jak szatą, rozciągnąłeś niebiosa jak zasłonę.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Zbudowałeś na wodach swoje komnaty, czynisz obłoki swym rydwanem, chodzisz na skrzydłach wiatru.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Czynisz swoich aniołów duchami, swe sługi ogniem płonącym.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Założyłeś fundamenty ziemi, tak że się nigdy nie zachwieje.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Okryłeś ją głębią jak szatą, wody stanęły nad górami.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Na twoje zgromienie rozbiegły się, a na głos twego grzmotu szybko pouciekały.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Wzniosły się ponad góry, zniżyły się w doliny, na miejsce, które dla nich założyłeś.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Wyznaczyłeś [im] granicę, aby jej nie przekroczyły ani nie powróciły, by okryć ziemię.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Wypuszczasz źródła po dolinach, [aby] płynęły między górami;
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 I napoiły wszystkie zwierzęta polne, dzikie osły gaszą [w nich] swoje pragnienie.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Przy nich mieszka ptactwo niebieskie i śpiewa pośród gałęzi.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Nawadniasz góry ze swoich komnat, owocami twoich dzieł syci się ziemia.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Sprawiasz, że rośnie trawa dla bydła i zioła na użytek człowieka, żeby dobywał chleb z ziemi;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 I wino, które rozwesela serce człowieka, i oliwę, od której rozjaśnia się twarz, i chleb, który krzepi serce ludzkie.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Nasycone są drzewa PANA, cedry Libanu, które zasadził;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Na których ptaki mają swe gniazda; jedliny, na których bocian [ma] swój dom.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Wysokie góry są dla górskich kozłów, a skały [są] schronieniem dla królików.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Uczynił księżyc, aby odmierzał czas; słońce zna swój zachód.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Sprowadzasz ciemność i nastaje noc, w której wychodzą wszystkie zwierzęta leśne.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Lwiątka ryczą za łupem i szukają swego pokarmu od Boga.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Słońce wstaje, schodzą się razem i kładą się w swoich jamach.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 [Wtedy] wychodzi człowiek do swojej roboty i do swojej pracy aż do wieczora.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 O, jak liczne są twoje dzieła, PANIE! Wszystkie je uczyniłeś mądrze, ziemia jest pełna twego bogactwa.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Oto morze wielkie i szerokie, w nim niezliczone istoty pełzające, zwierzęta małe i wielkie.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Po nim pływają okręty i Lewiatan, którego stworzyłeś, aby w nim igrał.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Wszystko to czeka na ciebie, abyś dał im pokarm we właściwym czasie.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 [Gdy] dajesz im, zbierają; gdy otwierasz swą rękę, sycą się dobrami.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 [Lecz gdy] ukrywasz swe oblicze, trwożą się; gdy odbierasz im ducha, giną i obracają się w proch.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 [Gdy] wysyłasz twego ducha, zostają stworzone i odnawiasz oblicze ziemi.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Niech chwała PANA trwa na wieki, niech się raduje PAN swymi dziełami.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Patrzy na ziemię, a ona drży, dotyka gór, a dymią.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Będę śpiewał PANU, póki żyję; będę śpiewał memu Bogu, póki istnieję.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Moje rozmyślanie o nim wdzięczne będzie, rozraduję się w PANU.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Niech zostaną wytraceni z ziemi grzesznicy i niech nie będzie już niegodziwych! Błogosław, moja duszo, PANA. Alleluja.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
