Psalmów 50
1 Psalm Asafowi podany. Bóg nad Bogami, Pan mówił i przyzwał ziemię od wschodu słońca aż do zachodu jego.
Псалом Асафів.
2 Objaśnił się Bóg z Syonu w doskonałej ozdobie.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Przyjdzie Bóg nasz, a nie będzie milczał; ogień przed twarzą jego będzie pożerał, a około niego powstanie wicher gwałtowny.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Przyzwie z góry niebiosa i ziemię, aby sądził lud swój.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Mówiąc: Zgromadźcie mi świętych moich, którzy ze mną uczynili przymierze przy ofierze.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Tedy niebiosa opowiedzą sprawiedliwość jego; albowiem sam Bóg jest sędzią. (Sela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Słuchaj, ludu mój! a będę mówił; słuchaj, Izraelu! a oświadczę się przed tobą: Jam Bóg, Bóg twój Jam jest.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Nie będę cię z ofiar twoich winił, ani całopalenia twego, które są zawsze przedemną.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Nie wezmę z domu twojego cielca, ani z okołu twego kozłów.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Albowiem mój jest wszelki zwierz leśny, i tysiące bydła po górach.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Znam wszystko ptastwo po górach, i zwierz polny jest przedemną.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Będęli łaknął, nie rzekęć o to; bo mój jest okrąg ziemi, i napełnienie jego.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Izali jadam mięso wołowe? albo pijam krew kozłową?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Ofiaruj Bogu chwałę, i oddaj Najwyższemu śluby twoje;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 A wzywaj mię w dzień utrapienia: tedy cię wyrwę, a ty mię uwielbisz.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Lecz niezbożnemu rzekł Bóg: Cóżci do tego, że opowiadasz ustawy moje, a bieżesz przymierze moje w usta twoje?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Ponieważ masz w nienawiści karność, i zarzuciłeś słowa moje za się.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Widziszli złodzieja, bieżysz z nim, a z cudzołożnikami masz skład twój.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Usta twoje rozpuszczasz na złe, a język twój składa zdrady.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Zasiadłszy mówisz przeciwko bratu twemu, a lżysz syna matki twojej.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Toś czynił, a Jam milczał; dlategoś mniemał, żem ja tobie podobny, ale będę cię karał, i stawięć to przed oczy twoje.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Zrozumiejcież to wżdy teraz, którzy zapominacie Boga, bym was snać nie porwał, a nie będzie ktoby was wyrwał.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Kto mi ofiaruje chwałę, uczci mię; a temu, który naprawia drogę swą, ukażę zbawienie Boże.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
