Przysłów 1
1 Przypowieści Salomona, syna Dawidowego, króla Izraelskiego,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Dla poznania mądrości i ćwiczenia, ku wyrozumieniu powieści roztropnych;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Dla pojęcia ćwiczenia w rozumie, w sprawiedliwości, w sądzie i w prawości;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Dla podania prostakom ostrożności, młodemu umiejętności, i opatrzności.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Tych gdy mądry słuchać będzie, przybędzie mu nauki, a roztropny w radach opatrzniejszy będzie,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Aby zrozumiał przypowieści, i wykłady ich, słowa mądrych i zagadki ich.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Bojaźń Pańska jest początkiem umiejętności; ale głupi mądrością i ćwiczeniem gardzą.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Słuchaj, synu mój! ćwiczenia ojca twego, a nie opuszczaj nauki matki twojej.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Bo to przyda wdzięczności głowie twojej, i będzie łańcuchem kosztownym szyi twojej.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Synu mój! jeżliby cię namawiali grzesznicy, nie przyzwalaj.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Jeźlićby rzekli: Pójdź z nami, czyhajmy na krew, zasadźmy się na niewinnego bez przyczyny;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Wszelkiej majętności kosztownej nabędziemy, napełnimy domy nasze korzyścią;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Rzuć między nas los twój; mieszek jeden wszyscy mieć będziemy.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Synu mójâ nie chodźże z nimi w drogę; zawściągnij nogi twojej od ścieżek ich.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Albowiem nogi ich ku złemu bieżą, i spieszą się na wylanie krwi.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Bo jako próżno zastawiają sieci przed oczyma wszelkiego ptaka skrzydlastego:
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Tak i ci na krew swoję czyhają, a zasadzają się na duszę swoję.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Takieć są ścieszki każdego czyhającego na zysk, który duszę pana swego odbiera.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Mądrość na dworzu woła, głos swój na ulicach wydaje.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 W największym zgiełku woła, u wrót bram, w miastach powieści swoje opowiada, mówiąc:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Prostacy! dokądże się kochać będziecie w prostocie? a naśmiewcy pośmiewisko miłować będziecie? a głupi nienawidzieć umiejętności będziecie?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Nawróćcież się na karanie moje; oto wam wydam ducha mojego, a podam wam do znajomości słowa moje.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Ponieważem wołała, a nie chcieliście; wyciągałam rękę moję, a nie był, ktoby uważał;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Owszem odrzuciliście wszystkę radę moję, a karności mojej nie chcieliście przyjąć;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Przetoż ja w zginieniu waszem śmiać się będę, będę z was szydziła, gdy przyjdzie, czego się strachacie.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Gdy przyjdzie jako spustoszenie, czego się strachacie, i gdy zginienie wasze przypadnie jako wicher, gdy przyjdzie na was ucisk i utrapienie;
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Tedy mię wzywać będą, a nie nie wysłucham; szukać mię będą z poranku, a nie znajdą mię.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Przeto, iż mieli w nienawiści umiejętność, a bojaźni Pańskiej nie obrali sobie,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Ani przestawali na radzie mijej, ale gardzili wszelką karnością moją:
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Przetoż będą używać owocu dróg swoich, a radami swemi nasyceni będą.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Bo odwrócenie prostaków pozabija ich, a szczęście głupich wytraci ich.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Ale kto mię słucha, bezpiecznie mieszkać będzie, a będzie wolny od strachu złych rzeczy.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
