< Hioba 19 >
1 A odpowiadając Ijob rzekł:
Йов а луат кувынтул ши а зис:
2 Dokądże trapić będziecie duszę moję, a nacierać na mię mowami swemi?
„Пынэ кынд ымь вець ынтриста суфлетул ши мэ вець здроби ку кувынтэриле воастре?
3 Już dziesięćkroć zawstydziliście mię, i nie wstydże was, że się tak zatwardzacie przeciwko mnie?
Ятэ кэ де зече орь м-аць батжокорит. Ну вэ есте рушине сэ вэ пуртаць аша?
4 A niech tak będzie, żem zbłądził; przy mnie zostanie błąd mój.
Дакэ ам пэкэтуит ку адевэрат, нумай еу сунт рэспунзэтор де ачаста.
5 A jeźli się przeciw mnie wynosicie, a obwiniacie mię pohańbieniem mojem,
Кредець кэ мэ путець луа де сус? Кредець кэ мь-аць доведит кэ сунт виноват?
6 Wiedzcież, żeć mię Bóg odwrócił, i siecią swoją obtoczył mię.
Атунч, сэ штиць кэ Думнезеу мэ урмэреште ши мэ ынвелеште ку лацул Луй.
7 Oto, wołamli o krzywdę, nie bywam wysłuchany; krzyczęli, niemasz sądu.
Ятэ, цип де силничие, ши нимень ну рэспунде; чер дрептате, ши дрептате ну есте!
8 Drogę moję zagrodził, żebym przejść nie mógł, a na ścieszce mojej ciemności położył.
Мь-а тэят орьче ешире ши ну пот трече; а рэспындит ынтунерик пе кэрэриле меле.
9 Z sławy mojej złupił mię, i zdjął koronę z głowy mojej.
М-а деспуят де слава мя, мь-а луат кунуна де пе кап,
10 Popsuł mię zewsząd, abym zaginął, a wyrwał jako drzewo nadzieję moję.
м-а здробит дин тоате пэрциле ши пер, мь-а смулс нэдеждя ка пе ун копак.
11 Nadto zapalił się na mię gniew jego, a policzył mię w poczet nieprzyjaciół swoich.
С-а апринс де мыние ымпотрива мя, С-а пуртат ку мине ка ши ку ун врэжмаш.
12 Przyszły razem hufy jego, i utorowały przeciwko mnie drogę swoję, i obległy w około namiot mój.
Оштиле Луй ау порнит деодатэ ынаинте, шь-ау кроит друм пынэ ла мине ши ау тэбэрыт ын журул кортулуй меу.
13 Braci moich odemnie oddalił, a znajomi moi stronią odemnie.
А депэртат пе фраций мей де ла мине, ши приетений мей с-ау ынстрэинат де мине.
14 Opuścili mię bliscy moi, a znajomi moi zapomnieli mię.
Руделе меле м-ау пэрэсит, ши чей май де апроапе ай мей м-ау уйтат.
15 Komornicy domu mego, i służebnice moje mają mię za obcego, cudzoziemcem stałem się w oczach ich.
Касничий мей ши слуӂиле меле мэ привеск ка пе ун стрэин, ын окий лор сунт ун некуноскут.
16 Wołamli na sługę mego, nie ozywa mi się, chociaż go proszę ustami memi.
Кем пе робул меу, ши ну рэспунде; ыл рог ку гура мя, ши деӂяба.
17 Tchem moim brzydzi się żona moja, choć proszę przez synów żywota mego.
Суфларя мя а ажунс несуферитэ невестей меле ши духоаря мя а ажунс несуферитэ фиилор мамей меле.
18 I najlichsi pogardzają mną, a gdy powstaję, urągają mi.
Пынэ ши копиий мэ диспрецуеск: дакэ мэ скол, ей мэ окэрэск.
19 Brzydzą się mną wszyscy najwierniejsi moi, a którychem umiłował, stali mi się przeciwnymi.
Ачея ын каре мэ ынкредям мэ урэск, ачея пе каре ый юбям с-ау ынторс ымпотрива мя.
20 Do skóry mojej, jako do ciała mego przyschła kość moja; skóra tylko została około zębów moich.
Оаселе ми се цин де пеле ши де карне; ну мь-а май рэмас декыт пеля де пе динць.
21 Zmiłujcie się nademną, zmiłujcie się nademną, wy przyjaciele moi! bo ręka Boża dotknęła mię.
Фие-вэ милэ, фие-вэ милэ де мине, приетений мей! Кэч мына луй Думнезеу м-а ловит.
22 Czemuż mię prześladujecie, jako Bóg, a ciała mego nie możecie się nasycić?
Де че мэ урмэриць ка Думнезеу? Ши ну вэ май сэтураць де карня мя?
23 Oby teraz napisane były słowa moje! oby je na księgach wyrysowano!
О! Аш вря ка ворбеле меле сэ фие скрисе, сэ фие скрисе ынтр-о карте;
24 Oby rylcem żelaznym i ołowiem na wieczną pamiątkę na kamieniu wydrążone były!
аш вря сэ фие сэпате ку ун прибой де фер ши ку плумб ын стынкэ пе вечие…
25 Aczci ja wiem, iż Odkupiciel mój żyje, a iż w ostateczny dzień nad prochem stanie.
Дар штиу кэ Рэскумпэрэторул меу есте виу ши кэ Се ва ридика ла урмэ пе пэмынт.
26 A choć ta skóra moja roztoczona będzie, przecież w ciele mojem oglądam Boga;
Кяр дакэ ми се ва нимичи пеля ши кяр дакэ ну вой май авя карне, вой ведя тотушь пе Думнезеу.
27 Którego ja sam oglądam, i oczy moje ujrzą go, a nie inny; choć zniszczały nerki moje we wnętrznościach moich.
Ыл вой ведя ши-мь ва фи биневоитор; окий мей Ыл вор ведя, ши ну ай алтуя. Суфлетул меу тынжеште де дорул ачеста ынэунтрул меу.
28 Przeczże nie mówicie: Czemuż go prześladujemy? gdyż się przy mnie znajduje grunt dobrej sprawy.
Атунч вець зиче: ‘Пентру че-л урмэрям ной?’ Кэч дрептатя причиний меле ва фи куноскутэ.
29 Ulęknijcie się sami miecza, bo pomsta nieprawości jest miecz; a wiedzcie, że będzie sąd.
Темеци-вэ де сабие, кэч педепселе дате ку сабия сунт грозаве! Ши сэ штиць кэ есте о жудекатэ.”