Salmenes 50
1 Ein salme av Asaf. Gud, Gud Herren talar og kallar på jordi frå solekoma til soleglad.
Псалом Асафів.
2 Frå Sion, fagerleiks kruna, strålar Gud fram.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Vår Gud kjem og skal ikkje tegja. For hans åsyn gjeng etande eld, og ikring honom stormar det sterkt.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Han kallar på himmelen ovantil og på jordi til å døma sitt folk.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 «Samla til meg mine trugne, som hev gjort pakt med meg um offer!»
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Og himlarne forkynner hans rettferd; for Gud er den som skal halda dom. (Sela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 «Høyr, mitt folk, eg vil tala; Israel, eg vil vitna imot deg; Gud, din Gud er eg.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Ikkje for dine offer vil eg lasta deg; dine brennoffer er alltid framfyre meg.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Eg vil ikkje taka uksar frå ditt hus eller bukkar frå dine grindar.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For meg høyrer alle dyr i skogen til, fe på fjelli i tusundtal.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Eg kjenner alle fuglar på fjelli, og det som rører seg på marki, er meg for augo.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Um eg var hungrig, vilde eg ikkje segja det til deg; for meg høyrer jordriket til med alt det som fyller det.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Skulde eg eta kjøt av stutar og drikka blod av bukkar?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Ofra lov og takk til Gud og gjev den Høgste det du hev lova,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 og kalla på meg den dag du er i naud, so vil eg frelsa deg ut, og du skal prisa meg.»
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Men til den ugudlege segjer Gud: «Kva hev du med å fortelja um mine lover og taka mi pakt i din munn,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 etter di du hatar tukt og kastar mine ord attum deg?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Når du ser ein tjuv, er du gjerne med honom, og med horkarar er du i lag.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Din munn slepper du laus til vondt, og di tunga spinn i hop svik.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Du sit og talar imot bror din, set ein skamflekk på son til mor di.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Dette gjorde du, og eg tagde; so tenkte du eg var liksom du sjølv; men eg vil yvertyda deg og leggja det fram for deg.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Gjev gaum etter dette, de som gløymer Gud, so eg ikkje skal riva burt, og ingen frelser.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Den som ofrar meg takk, han ærar meg, og den som gjeng den rette veg, honom vil eg lata sjå Guds frelsa!»
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
