Jobs 28
1 Sylv hev sin stad, der dei det finn, og gullet, som dei reinsa vinn,
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 og jarn fram or jordi fær, og kopar ut or steinen bræ’r;
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 På natteskuggen gjer dei slutt og myrkheims steinar granskar ut.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Djupt under by med annsamt liv i gruvor bergmenn kliv og sviv.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 På jordi brødkorn fram dei driv, men inni upp som eld dei riv.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Safiren sit i steinar der, og der seg og gullklumpar ter,
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Ei ørnen kjenner denne veg, for haukesyn han løyner seg.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Ei stolte rovdyr vegen fann, og løva aldri gjeng på han.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 På harde steinen dei handi legg; då sturtar mang ein bergevegg.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 I berget seg gangar grev og skodar mang ein skatt so gjæv.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Dei dytter til for rennand’ å, det løynde fram for ljoset må.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Men visdomen, kvar er han å få? Og kvar skal ein vitet nå?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Slett ingen veit hans verd og vinst; i manneheim han ikkje finst;
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Avgrunnen dyn: «Her ei han er!» Og havet segjer: «Ikkje her!»
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Du kann’kje kjøpa han for gull, men sylv ei vega prisen full,
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 og ei for gull ifrå Ofir, ei for onyks, ei for safir.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Ei gull og glas er nok til kaup, og ei til byte fingull-staup.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Korall, krystall gjeld ikkje her. Visdom er meir enn perlor verd.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Topas frå Kus er altfor ring, ja, reinast gull vert ingen ting.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Visdomen, kvar kjem han ifrå? Og kvar skal ein til vitet nå?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Det ingen veit på denne jord; ei fugl det fann, kvar helst han for.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Avgrunn og daude segjer greidt: «Eit gjetord er alt det me veit.»
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Men Gud han kjenner denne veg; han veit kvar visdom løyner seg.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Han skodar heilt til heimsens tram, og under himmeln ser han fram.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Då vinden han med vegti vog og sette mål for vatnet og,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 då han gav regnet lovi si og ljomet veg å ganga i,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 då såg han og synte fram og granska honom umhugsam.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Til menneskja han sagde so: «I Herrens otte visdom sit, og fly det vonde, det er vit.»»
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
