Salmenes 77

1 Til sangmesteren, for Jedutun; av Asaf; en salme. Min røst er til Gud, og jeg vil rope; min røst er til Gud, og han vil vende øret til mig.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 På min nøds dag søker jeg Herren; min hånd er utrakt om natten og blir ikke trett, min sjel vil ikke la sig trøste.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Jeg vil komme Gud i hu og sukke; jeg vil gruble, og min ånd vansmekter. (Sela)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Du holder mine øine oppe i nattevaktene; jeg er urolig og taler ikke.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Jeg tenker på fordums dager, på de lengst fremfarne år.

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Jeg vil komme i hu mitt strengespill om natten, i mitt hjerte vil jeg gruble, og min ånd ransaker.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Vil da Herren forkaste i all evighet, og vil han ikke mere bli ved å vise nåde?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Er det for all tid ute med hans miskunnhet? er hans løfte blitt til intet slekt efter slekt?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Har Gud glemt å være nådig? Har han i vrede tillukket sin barmhjertighet? (Sela)

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Jeg sier: Dette er min plage, det er år fra den Høiestes høire hånd.

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Jeg vil forkynne Herrens gjerninger; for jeg vil komme dine under i hu fra fordums tid.

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Og jeg vil eftertenke alt ditt verk, og på dine store gjerninger vil jeg grunde.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 Gud! Din vei er i hellighet; hvem er en gud stor som Gud?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Du er den Gud som gjør under; du har kunngjort din styrke blandt folkene.

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Du har forløst ditt folk med velde, Jakobs og Josefs barn. (Sela)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Vannene så dig, Gud, vannene så dig, de bevet, ja avgrunnene skalv.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Skyene utøste vann, himlene lot sin røst høre, ja dine piler fløi hit og dit.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Din tordens røst lød i stormhvirvelen, lyn lyste op jorderike, jorden bevet og skalv.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 Gjennem havet gikk din vei, og dine stier gjennem store vann, og dine fotspor blev ikke kjent.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Du førte ditt folk som en hjord ved Moses' og Arons hånd.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.