Hopa 32
1 Heoi mutu ake te whakahoki kupu a enei tangata tokotoru ki a Hopa, no te mea he tika ia ki tona nei whakaaro.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Na kua mura te riri o Erihu tama a Parakere Puti, no te whanau i a Rame: mura ana tona riri ki a Hopa, no te mea ki tana tika rawa ia i te Atua.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 I mura ano tona riri ki ona hoa tokotoru, no te mea kihai i kitea e ratou he kupu hei whakahokinga atu, heoi kei te whakahe ano ratou i a Hopa.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Na i tatari a Erihu kia korero ia ki a Hopa, no te mea he kaumatua ake ratou i a ia.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 A, no te kitenga o Erihu kahore he kupu i nga mangai o aua tangata tokotoru hei whakahokinga atu, mura ana tona riri.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Na ka oho a Erihu tama a Parakere Puti, ka mea, He taitamariki ahau, ko koutou ia he koroheke rawa; koia ahau i hopohopo ai, i wehi ai ki te whakaatu i toku whakaaro ki a koutou.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 I mea ahau, Ma nga ra te korero, ma nga tau kua maha e whakaatu te whakaaro nui.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Otiia he wairua ano to te tangata, na te manawa ano o te Kaha Rawa ratou i whai mahara ai.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Ko nga tangata nunui, kahore o ratou whakaaro nui, ko nga kaumatua, kahore e matau ki te whakawa.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Koia ahau i mea ai, Whakarongo ki ahau; ka whakakite hoki ahau i toku whakaaro.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Nana, i tatari ahau ki a koutou kupu; i whai taringa atu ki o koutou whakaaro mohio i a koutou e rapu kupu ana.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Nana, mahara tonu atu ahau ki a koutou, a kihai tetahi o koutou i whakaatu i te he o Hopa, i whakahoki kupu ranei ki ana korero.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Kei mea koutou, Kua kitea e matou te mohio, na te Atua ia i turaki, ehara i te tangata.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Na kihai ana kupu i anga mai ki ahau; e kore ano tana e utua e ahau ki a koutou kupu.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Porahurahu kau ana ratou, kore ake a ratou kupu whakahoki: mutu ake a ratou korero.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Kia tatari ahau, no te mea kahore ratou e korero, no te mea e tu kau ana ratou, kahore e whakahoki atu?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Me korero atu hoki e ahau aku kupu, maku ano e whakaatu toku whakaaro.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Ki tonu hoki ahau i te korero; e akiakina ana ahau e te wairua i roto i ahau.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Nana, ko toku kopu rite tonu ki te waina kahore nei ona putanga; ki te ipu hou e tata ana ia te pakaru.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Me korero ahau, kia ta ai toku manawa; ka puaki toku mangai, ka whakahoki kupu ahau.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Na kaua ahau e whakapai ki te kanohi tangata; e kore hoki ahau e hoatu ingoa whakapaipai ki te tangata.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Kahore hoki ahau e mohio ki te whakapati; penei kua riro wawe ahau i toku Kaihanga.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
