Jaona 4
1 Aa ie niarofoana’ i Talè te jinanji’ o Fariseoo te namory naho nandipotse mpioke maro te amy Jaona t’Iesoà,
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2 (Toe tsy nampilipotse t’Iesoà, fa o mpiama’eo.)
(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його; )
3 le nienga Iehodà re nibalike mb’e Galilia añe,
то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4 f’ie tsi-mete tsy niranga i Samaria;
Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5 aa le nivotrak’ an-drova’ i Samaria atao Sikara re, marine’ ty toetse natolo’ Iakobe am’ Iosefe ana’e.
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.
6 Teo ty vovo’ Iakobe. Nivozak’ amy fañavelo’ey t’Iesoà le niambesatse amy vovoñey; ie fa ho oram-paheneñe.
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.
7 Nimb’eo amy zao ty rakemba nte-Samaria hitari-drano, le hoe t’Iesoà ama’e: Anjotsò rano iraho.
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8 (fa nihitrik’ mb’an-drova añe o mpiama’eo hikalo mahakama.)
Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.
9 Aa hoe i rakemba nte-Samariay ama’e: Aa vaho akore te Ihe Jiosy, ro mipay rano amako: izaho ampela nte Samaria? (amy te tsy mifañaoñe amo nte-Samariao o Jiosio.)
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10 Le hoe ty natoi’ Iesoà, Naho nifohi’o ty falalàn’ Añahare naho o nanao ama’o ty hoe: Anjotsò rano, le ho nihalalia’o vaho ho nanjotsoa’e rano veloñe.
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11 Hoe re tama’e: O Aba, tsy amam-pavintan-dRehe, laleke o vovoñeo, aia ty hahazoa’o ze o ranon-kaveloñe zao?
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12 Ihe hao ro bey te am’ Iakobe raen-tika nanolots’ anay ty vovoñe tìañe, ie nikamae’ o ana’eo naho o hare’eo?
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13 Natoi’ Iesoà ty hoe, Ze minoñe ty rano toy mbe haran-drano avao,
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
15 Hoe i rakembay tama’e, O Aba, meo ahy i rano zay tsy haran-dranoako naho tsy hitohàko mb’etoa hitarike.
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16 Hoe re tama’e: Akia, kanjio ty vali’o le mb’etoa.
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.
17 Tinoi’ i rakembay ty hoe: Tsy amam-baly iraho. Hoe t’Iesoà tama’e: To i asa’oy te tsy amam-baly;
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18 ie nanam-baly lime naho tsy vali’o i ama’o henaneoy. Mahity i enta’oy.
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19 Hoe i rakembay tama’e, O Aba, apotako te mpitoky irehe.
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20 Fitalahoan-droae’ay ty vohitse toy, fa hoe ka nahareo te e Ierosaleme ao ty toem-pitalahoa’ ondatio.
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21 Hoe t’Iesoà tama’e: O rakembao, atokiso, ho tondroke ty sa tsy hitalahoa’ areo aman-dRae, ke ami’ty vohitse toy he e Ierosaleme ao.
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22 Tsy fohi’ areo ty iambanea’ areo fe fanta’ay ty italahoa’ay amy te boak’ amo Jiosio ty fandrombahañe.
Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23 Fa ho tendreke ty ora, naho toe ie henaneo, te hitalaho aman-dRae an-troke naho an-katò o toe mpitalahoo; ie ro paian-dRae hitalaho ama’e.
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24 Arofo t’i Andrianañahare, le tsi-mahay tsy hitalaho añ’ arofo naho an-katò o mpitalaho ama’eo.
Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25 Hoe i rakembay tama’e: Apotako te hitotsak’ atoy t’i Mesia (i atao Norizañey); ie avy ro ho taroñe’e amantika ze he’e.
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26 Hoe t’Iesoà tama’e: Ie izaho mirehak’ ama’o.
Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27 Niloneak’ amy zao o mpiama’eo le nilatsa te ie nifanaontsy ami’ty rakemba, fe leo raike tsy nañontane aze ty hoe: Ino ty paia’o? ndra: Akore te isaontsia’o?
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28 Nado’ i rakembay i vatavo’ey vaho nienga mb’an-drova ao nitalily am’ondatio ty hoe:
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29 Antao hahaoniñe t’indaty nitalily amako ze fonga satako. Hera ie i Norizañey?
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30 Niakatse i rovay iereo, nimb’ama’e mb’eo.
Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31 Nanohiñ’ aze amy zao o mpiama’eo, nanao ty hoe: O Talè, mikamà.
Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32 Fe hoe ty nanoa’e: Aman-kànen-ko haneñe tsy fohi’ areo iraho.
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33 Aa le nifamesoveso ty hoe o mpiama’eo: Hera teo ty nanjotso ama’e?
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?
34 Hoe t’Iesoà tam’ iereo, Ty haneko, le ty manao ze satri’ i nañitrik’ Ahiy vaho ty hañeneke o fitoloña’eo.
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.
35 Tsy fisaontsi’ areo hao ty hoe: Mbe añe ty efa-bolañe vaho ho toly ty sabo? Inao ty itaroñako: ampiandrao fihaino, le taringìto o tetekeo t’ie rifo te ho tataheñe henanekeo.
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36 Fa mitakatse ty rima’e o mpanatakeo, naho manontom-boa ho an-kaveloñe nainai’e, soa te hitrao-pirebeke ty mpitongy naho ty mpanatake. (aiōnios g166)
І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. (aiōnios g166)
37 Izay ty mahatò ty tsara manao ty hoe: Mitongy ty raike vaho manatake ty ila’e.
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.
38 Nahitriko hanatake ty tsy nimokora’ areo; o ila’eo ty nifanehake vaho niziliha’areo i nivozaha’ iareoy.
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39 Aa le maro amo nte Samaria hirik’ amy rovaio ty niantok’ aze ty amy enta’ i rakembaiy nanao ty hoe: Natalili’e ahiko ze fonga sata nanoeko.
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.
40 Aa le nimb’ ama’e mb’eo o nte Samariao nihalaly ama’e ty hañialo am’iereo, vaho niambesatse ao roe andro re.
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41 Maro ka ty niantoke ty amo tsara’eo,
І багато більше увірувало за слово Його.
42 naho nanao ty hoe amy rakembay: Tsy i saontsi’oy avao ty mampiantok’ anay, fa nahajanjiñe ka izahay, vaho rendre’ay te toe ie i Norizañey, i Mpandrombake ty voatse toiy.
А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.
43 Ie heròne, le nienga mb’e Galilia añe.
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44 (Toe fa natalili’ Iesoà te tsi-vara an-tane’e ty mpitoky.)
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45 Aa ie nandoake e Galilia ao le nampihovae’ o nte Galiliao —ie fa niisa’ iareo o raha iaby nanoe’e e Ierosaleme añe amy sabadidakeio, toe namonje’ i sabadidakey ka iereo.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46 Aa le niherem-b’e Kana’ i Galilia t’Iesoà, mb’amy nanoe’e rano ho divay añey. Teo ty roandriañe, te natindri’ ty rare e Kapernaome ao ty ana-dahi’e.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47 Aa ie jinanji’e te nienga Iehodà mb’e Galilia mb’eo t’Iesoà, le niheo mb’eo le nihalalia’e ty hizotso mb’eo hañafake i ana’e fa heta’ey.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48 Le hoe t’Iesoà tama’e: Naho tsy mahaonim-biloñe naho halatsàñe nahareo, le tsy miantok’ avao.
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49 Fe nanoa’ i roandriañey ty hoe: O Aba, ehe mizotsoa, tsy mone hivetrake i anakoy.
Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.
50 Hoe t’Iesoà ama’e: Akia, veloñe i ana’oy. Natokisa’ indatiy i nitsaràe’ Iesoà ama’ey le nimpoly.
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51 Ie nizotso mb’eo, le nifanalaka ama’e o mpitoro’eo, nitalily te veloñe i ana’ey.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52 Aa le nañontanea’e ty ora nitsaitsaihe’e, le hoe iereo ama’e: Omale amy ora faha-fitoy te niafak’ ama’e i firemporempoañey.
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53 Nifohin-drae’e t’ie i ora nitsarà’ Iesoà ty hoe: Veloñe i ana’oy. Le niantoke re rekets’ o añ’anjomba’e iabio.
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54 Izay ty viloñe faha-roe nanoe’ Iesoà sikal’ amy niakara’e Iehodà mb’e Galilia añey.
Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
