Psalmi 38
1 Dāvida dziesma, par piemiņu. Kungs, nesodi mani Savā dusmībā, un nepārmāci mani Savā bardzībā.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Jo Tavas bultas man ir iespiedušās, un Tava roka pār mani nolaidusies.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Nekādas veselības nav pie manas miesas caur Tavu dusmību, nekāda miera nav manos kaulos caur maniem grēkiem.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Jo mani noziegumi iet pāri pār manu galvu, kā grūta nasta tie man palikuši par daudz grūti.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Manas vātis smird un tek manas ģeķības dēļ.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Es eju salīcis un ļoti nospiests, cauru dienu es eju noskumis.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Jo manas iekšas ir moku pilnas, nekādas veselības nav pie manas miesas.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Es esmu pavisam sastindzis un sasists, es kaucu savas sirds vaimanās.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Kungs, Tavā priekšā ir visa mana kārošana, un mana nopūšanās Tev nav apslēpta.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mana sirds trīc, mans spēks mani atstājis, arī pat manu acu gaismiņas man vairs nav.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Mani mīļie un mani draugi stāv tālu nost no manas mocības, un mani tuvākie stāv no tālienes.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Un kas manu dvēseli meklē, liek man valgus, un kas manu nelaimi meklē, runā postu un izdomā viltību cauru dienu.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Bet es esmu kā kurls, kas nedzird, un kā mēms, kas neatver savu muti.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Un es esmu kā vīrs, kas nedzird, un kam mutē vārdu pretim nav.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Jo es gaidu, Kungs, uz Tevi, Tu paklausīsi, Kungs, mans Dievs.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Jo es sacīju: lai tie par mani nepriecājās; kad mana kāja šaubās, tad tie lai nelielās pret mani.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Jo es esmu pie pašas krišanas un manas sāpes ir vienmēr manā priekšā.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Jo savu noziegumu es izsūdzu, un man ir bail manu grēku dēļ.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Bet mani ienaidnieki dzīvo un ir vareni, un kas mani par nepatiesu ienīst, tie vairojās.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Un kas ļaunu par labu maksā, tie stāv man pretim, tāpēc ka es uz labu dzenos.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Neatstājies no manis, Kungs, mans Dievs! neesi tālu no manis nost,
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Steidzies man palīgā, Kungs, mana pestīšana!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
