Salamana Pamācības 16
1 Cilvēks sirdī gan apņemas, bet no Tā Kunga nāk, ko mēle runā.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Cilvēka ceļi visi ikkatram savās acīs šķīsti; bet Tas Kungs pārbauda sirdi.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Pavēli savus darbus Tam Kungam, tad tavi nodomi pareizi izdosies.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Tas Kungs visu ir darījis pēc savas ziņas, arī bezdievīgo uz ļauno dienu.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Ikviens, kam lepna sirds, Tam Kungam ir negantība, tiešām tiesa, tas nesodīts nepaliks.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Caur žēlastību un ticību noziegumi top salīdzināti, un caur Tā Kunga bijāšanu cilvēks izsargās no ļauna.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Kad cilvēka ceļi Tam Kungam patīk, tad tas pat viņa ienaidniekus ar to salīdzina.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Labāk ir mazumiņš ar taisnību, nekā liels ienākums ar netaisnību.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Cilvēka sirds nodomā savu ceļu, bet Tas Kungs pašķir viņa gājumu.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Dieva padoms ir uz ķēniņa lūpām; viņa mutei neviļās tiesā.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Taisni svari un svara kausi ir no Tā Kunga, un visi svara akmeņi maisā viņa darbs.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Bezdievību darīt ķēniņiem ir negantība; jo caur taisnību goda krēsls top stiprināts.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Taisnas lūpas ķēniņiem labi patīk; un kas patiesību runā, to tie mīļo.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Ķēniņa dusmas ir nāves vēsts, bet gudrs vīrs tās remdē.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Ķēniņa vaiga spīdumā ir dzīvība, un viņa laipnība kā vēlais lietus.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Gudrību iemantot, cik daudz labāki tas ir pār zeltu, un saprašanā ņemties sver vairāk nekā sudrabs.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Taisna ceļš ir izsargāties no ļauna, kas savu ceļu sargā, tas pasargā savu dvēseli.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Lepojies un tu iesi postā; lielies un tu kritīsi
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Labāki ir pazemīgam būt ar pazemīgiem, nekā laupījumu dalīt ar lepniem.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Kas gudrs visās lietās, atrod labumu; un svētīgs, kas uz To Kungu paļaujas.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Kam samanīga sirds, to sauc par gudru, un mīlīgas lūpas vairo atzīšanu.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Saprašana ir dzīvs avots tam, kam tā ir; bet ģeķu pamācīšana paliek ģeķība.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Gudra sirds māca savu muti un vairo uz savām lūpām atzīšanu.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Laipnīga valoda ir tīrs medus, dvēselei salda un kauliem zāles, kas dziedina.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Dažs ceļš liekās iesākumā labs, bet savā galā ved nāvē.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Kas (citu) apgrūtina, apgrūtina sev pašu; jo tāds savu muti atdara pret sev pašu.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Nelietis saceļ nelaimi, un uz viņa lūpām ir kā degots uguns.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Netikls cilvēks ceļ ķildas, un lišķis sarīdina radus.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Kas savu tuvāko kārdina un viņu noved uz nelabu ceļu, tas padara varas darbu.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Kas ar acīm met, tas nodomā blēņas; kas lūpas sakož, tas gatavs uz ļaunu;
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Sirmi mati ir goda kronis; uz taisnības ceļa to atrod.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Lēnprātīgais ir labāks nekā stiprais; un kas sevi pašu valda, labāks nekā, kas pilsētu ieņem.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Meslus met klēpī, bet Tas Kungs ir tas nolēmējs.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
