Salamana Pamācības 11
1 Viltīgs svars Tam Kungam ir negantība, bet pilnīgs svara akmens Viņam patīk.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Kur nāk lepnība, tur arī nāk kauns, bet pie pazemīgiem ir gudrība.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Taisno sirdsskaidrība tos vada, bet neliešu netiklība tos posta.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Manta nepalīdz atriebšanas dienā, bet taisnība izpestī no nāves.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Skaidram taisnība līdzina ceļu, bet bezdievīgais kritīs caur savu bezdievību.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Taisno taisnība tos izglābs, bet nebēdnieki savaldzināsies savā kārībā.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Kad bezdievīgs cilvēks mirst, tad viņa cerība iznīkst, un netaisno gaidīšana ir pagalam.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Taisnais tiek izglābts no bēdām, un bezdievīgais nāk viņa vietā.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Blēdis savu tuvāko bendē ar muti, bet taisnie, to manot, paglābjas.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Kad taisnam labi klājās, tad pilsēta priecājās, un gavilē, kad bezdievīgais iet postā.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Caur taisna svētību pilsēta ceļas, bet caur bezdievīga muti tā top nopostīta.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Kas savu tuvāko nicina, tam nav saprašanas; bet gudrs vīrs cieš klusu.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Mēlnesis apkārt lienot izmuld, kas slēpjams; bet kam uzticīgs prāts, tas to apklāj.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Kur vadīšanas nav, tur ļaudis nīkst; bet kur padoma devēju papilnam, tur labi izdodas.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Kas par svešu galvo, tam būs bēdu gan; bet kas galvošanu ienīst, tas paliek mierā.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Mīlīga sieva panāk godu, tā kā varenie panāk bagātību.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Žēlīgs vīrs savai paša dvēselei dara labu, bet niknais savai paša miesai dara grūti.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Bezdievīgais pelnās tukšu algu, bet kas taisnību sēj, tam alga pastāvīga.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Kā taisnība ir uz dzīvību, tā ļaunam pakaļ dzīties ir uz nāvi.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 Kam netikla sirds, tas Tam Kungam ir negantība; bet kam skaidrs ceļš, tas Viņam patīk.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Uz radu radiem paliek blēža vaina; bet taisno dzimums taps izglābts.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Skaista sieva, kas goda neprot, ir zelta gredzens cūkas purnā.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Ko taisnie vēlās, ir visnotaļ labums; bet bezdievīgo cerība ir pārgalvība.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Cits izkaisa, un tam vēl krājās; un cits taupa pārlieku, bet tik uz trūcību.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Tā dvēsele, kas svētī, tiks trekna, un kas dzirdina, tas atkal taps dzirdināts.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Kas aiztur labību, to ļaudis lād, bet svētība būs pār pārdevēja galvu.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Kas dzenās pēc laba, tas ir patīkams, bet kas meklē ļaunu, tam tas arī nāks.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Kas uz savu bagātību palaižās, tas iznīks, bet taisnie zaļos kā lapas,
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Kas savu namu pilda ar nemieru, tas mantos vēju, un ģeķis būs par kalpu tam, kam ir gudra sirds.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Taisna auglis ir dzīvības koks, un gudrais manto sirdis.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Redzi, taisnam virs zemes top atmaksāts, cik vairāk vēl bezdievīgam un grēciniekam.
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
