Salamana Pamācības 24
1 Neiekarsies uz nelabiem cilvēkiem un nekāro būt ar viņiem;
Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
2 Jo viņu sirds domā uz postu, un viņu lūpas runā mokas.
бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
3 Ar gudrību uzceļ namu un ar saprašanu to stiprina,
Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
4 Un ar samaņu pilda kambarus ar visādu dārgu un jauku bagātību.
А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
5 Gudrs vīrs ir spēcīgs, un vīrs, kam atzīšana, ir varens spēkā;
Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
6 Jo ar gudriem padomiem tu izvedīsi savu karu, un uzvarēšana ir, kur padoma devēju papilnam.
Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
7 Ģeķim gudrība ir neaizsniedzama; savu muti lai tas neatdara pilsētas vārtos.
Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
8 Kas tīšām ļaunu dara, tas jāsauc blēdis pār visiem blēžiem.
Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
9 Ģeķības nodomi ir grēks, un mēdītājs cilvēkiem ir negantība.
Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
10 Ja tu bēdu dienā nogursi, tad tavs spēks pagalam.
Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
11 Glāb, kas uz nāvi pazudināti, un kas pie kaušanas top vesti, vai tu no tiem atrausies?
Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
12 Ja tu saki: „Redzi, mēs to nezinām!“Vai tad tas, kas sirdis pārmana, to nemana, un kas tavu dvēseli pasargā, to nezin un cilvēkiem neatmaksās pēc viņu darba?
Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
13 Ēd, mans dēls, medu, jo tas ir labs, un tīrs medus ir salds tavā mutē;
Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
14 Tāpat tavai dvēselei būs gudrības atzīšana, ja tu to atrodi; jo ir pastara diena, un tava gaidīšana nebūs veltīga.
отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
15 Neglūn, tu bezdievīgais, uz taisnā dzīvokli, neposti viņa vietu;
Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
16 Jo taisnais krīt septiņ reiz un ceļas augšām; bet bezdievīgie nogrimst nelaimē.
бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
17 Nepriecājies, kad tavs ienaidnieks krīt, un lai tava sirds nelīksmojās, kad viņš klūp,
Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
18 Ka Tas Kungs to neredz, un tas viņa acīm neriebj, un viņš savu dusmību no tā nenovērš.
щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
19 Neapskaities par ļauniem un neiekarsies par bezdievīgiem!
Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 Jo ļaunam nenāk cerētais gals; bezdievīgo spīdeklis izdzisīs.
бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
21 Mans dēls, bīsties To Kungu un ķēniņu, un nejaucies ar dumpiniekiem.
Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
22 Jo piepeši nāks viņiem nediena, - un abēju sodu, kas to zin!
бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 Arī šie ir gudro vārdi: Tiesā cilvēka vaigu uzlūkot nav labi.
І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
24 Kas uz vainīgo saka: „Tev taisnība!“to cilvēki lād un ļaudis ienīst.
Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
25 Bet tie (viņiem) mīļi, kas (tādu) pārmāca, un pār tiem nāks visu labākā svētība.
А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
26 Kas pareizi atbildējis, ir kā saldu muti devis.
Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Padari savu darbu laukā un apkopies tīrumā, un tad vēl uztaisi savu namu.
Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
28 Nedod velti liecību pret savu tuvāko! Vai tu mānīsi ar savām lūpām?
Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
29 Nesaki: „Kā viņš man darījis, tā es viņam darīšu; es tam atmaksāšu pēc viņa darba!“
Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
30 Es gāju gar sliņķa tīrumu un gar ģeķa vīna kalnu.
Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
31 Un redzi, tur auga tik nātres vien, un dadži pārņēma visu, un viņa akmeņu mūris bija sagruvis.
і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
32 Un es to ieraudzīju, to liku vērā: es to redzēju, ņēmos mācību:
І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
33 Guli maķenīt, snaud maķenīt, saliec maķenīt rokas miegā;
„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
34 Tad tava nabadzība tev pienāks nākdama, un tavs trūkums kā apbruņots vīrs.
і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
