Job 8
1 respondens autem Baldad Suites dixit
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 usquequo loqueris talia et spiritus multiplex sermones oris tui
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 numquid Deus subplantat iudicium et Omnipotens subvertit quod iustum est
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 etiam si filii tui peccaverunt ei et dimisit eos in manu iniquitatis suae
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 tu tamen si diluculo consurrexeris ad Deum et Omnipotentem fueris deprecatus
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 si mundus et rectus incesseris statim evigilabit ad te et pacatum reddet habitaculum iustitiae tuae
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 in tantum ut priora tua fuerint parva et novissima tua multiplicentur nimis
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 interroga enim generationem pristinam et diligenter investiga patrum memoriam
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 hesterni quippe sumus et ignoramus quoniam sicut umbra dies nostri sunt super terram
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 et ipsi docebunt te loquentur tibi et de corde suo proferent eloquia
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 numquid vivere potest scirpus absque humore aut crescet carectum sine aqua
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 cum adhuc sit in flore nec carpatur manu ante omnes herbas arescit
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 sic viae omnium qui obliviscuntur Deum et spes hypocritae peribit
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 non ei placebit vecordia sua et sicut tela aranearum fiducia eius
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 innitetur super domum suam et non stabit fulciet eam et non consurget
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 humectus videtur antequam veniat sol et in horto suo germen eius egreditur
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 super acervum petrarum radices eius densabuntur et inter lapides commorabitur
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 si absorbuerit eum de loco suo negabit eum et dicet non novi te
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 haec est enim laetitia viae eius ut rursum de terra alii germinentur
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Deus non proiciet simplicem nec porriget manum malignis
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 donec impleatur risu os tuum et labia tua iubilo
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 qui oderunt te induentur confusione et tabernaculum impiorum non subsistet
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
