Job 19
1 respondens autem Iob dixit
А Йов відповів та й сказав:
2 usquequo adfligitis animam meam et adteritis me sermonibus
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 en decies confunditis me et non erubescitis opprimentes me
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 nempe et si ignoravi mecum erit ignorantia mea
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 at vos contra me erigimini et arguitis me obprobriis meis
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 saltim nunc intellegite quia Deus non aequo iudicio adflixerit me et flagellis suis me cinxerit
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 ecce clamabo vim patiens et nemo audiet vociferabor et non est qui iudicet
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 semitam meam circumsepsit et transire non possum et in calle meo tenebras posuit
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 spoliavit me gloria mea et abstulit coronam de capite meo
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 destruxit me undique et pereo et quasi evulsae arbori abstulit spem meam
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 iratus est contra me furor eius et sic me habuit quasi hostem suum
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 simul venerunt latrones eius et fecerunt sibi viam per me et obsederunt in gyro tabernaculum meum
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 fratres meos longe fecit a me et noti mei quasi alieni recesserunt a me
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 dereliquerunt me propinqui mei et qui me noverant obliti sunt mei
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 inquilini domus meae et ancillae meae sicut alienum habuerunt me et quasi peregrinus fui in oculis eorum
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 servum meum vocavi et non respondit ore proprio deprecabar illum
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 halitum meum exhorruit uxor mea et orabam filios uteri mei
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 stulti quoque despiciebant me et cum ab eis recessissem detrahebant mihi
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 abominati sunt me quondam consiliarii mei et quem maxime diligebam aversatus est me
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 pelli meae consumptis carnibus adhesit os meum et derelicta sunt tantummodo labia circa dentes meos
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 miseremini mei miseremini mei saltim vos amici mei quia manus Domini tetigit me
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 quare persequimini me sicut Deus et carnibus meis saturamini
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 quis mihi tribuat ut scribantur sermones mei quis mihi det ut exarentur in libro
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 stilo ferreo et plumbi lammina vel certe sculpantur in silice
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 scio enim quod redemptor meus vivat et in novissimo de terra surrecturus sim
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 et rursum circumdabor pelle mea et in carne mea videbo Deum
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 quem visurus sum ego ipse et oculi mei conspecturi sunt et non alius reposita est haec spes mea in sinu meo
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 quare ergo nunc dicitis persequamur eum et radicem verbi inveniamus contra eum
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 fugite ergo a facie gladii quoniam ultor iniquitatum gladius est et scitote esse iudicium
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
