Hebræos 1

1 multifariam et multis modis olim Deus loquens patribus in prophetis

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

2 novissime diebus istis locutus est nobis in Filio quem constituit heredem universorum per quem fecit et saecula (aiōn g165)

в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. (aiōn g165)

3 qui cum sit splendor gloriae et figura substantiae eius portansque omnia verbo virtutis suae purgationem peccatorum faciens sedit ad dexteram Maiestatis in excelsis

Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

4 tanto melior angelis effectus quanto differentius prae illis nomen hereditavit

Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

5 cui enim dixit aliquando angelorum Filius meus es tu ego hodie genui te et rursum ego ero illi in Patrem et ipse erit mihi in Filium

Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

6 et cum iterum introducit primogenitum in orbem terrae dicit et adorent eum omnes angeli Dei

Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

7 et ad angelos quidem dicit qui facit angelos suos spiritus et ministros suos flammam ignis

І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

8 ad Filium autem thronus tuus Deus in saeculum saeculi et virga aequitatis virga regni tui (aiōn g165)

Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. (aiōn g165)

9 dilexisti iustitiam et odisti iniquitatem propterea unxit te Deus Deus tuus oleo exultationis prae participibus tuis

Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

10 et tu in principio Domine terram fundasti et opera manuum tuarum sunt caeli

І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

11 ipsi peribunt tu autem permanebis et omnes ut vestimentum veterescent

Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

12 et velut amictum involves eos et mutabuntur tu autem idem es et anni tui non deficient

і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

13 ad quem autem angelorum dixit aliquando sede a dextris meis quoadusque ponam inimicos tuos scabillum pedum tuorum

Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

14 nonne omnes sunt administratorii spiritus in ministerium missi propter eos qui hereditatem capient salutis

Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?