Psalmorum 31
1 Psalmus David, in finem, pro ecstasi. In te Domine speravi non confundar in aeternum: in iustitia tua libera me.
Для дириґента хору. Псалом Давидів. На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
2 Inclina ad me aurem tuam, accelera ut eruas me. Esto mihi in Deum protectorem: et in domum refugii, ut salvum me facias.
Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
3 Quoniam fortitudo mea, et refugium meum es tu: et propter nomen tuum deduces me, et enutries me.
Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
4 Educes me de laqueo hoc, quem absconderunt mihi: quoniam tu es protector meus.
Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
5 In manus tuas commendo spiritum meum: redemisti me Domine Deus veritatis.
У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
6 Odisti observantes vanitates, supervacue. Ego autem in Domino speravi:
Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
7 exultabo, et laetabor in misericordia tua. Quoniam respexisti humilitatem meam, salvasti de necessitatibus animam meam.
Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
8 Nec conclusisti me in manibus inimici: statuisti in loco spatioso pedes meos.
і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
9 Miserere mei Domine quoniam tribulor: conturbatus est in ira oculus meus, anima mea, et venter meus:
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
10 Quoniam defecit in dolore vita mea: et anni mei in gemitibus. Infirmata est in paupertate virtus mea: et ossa mea conturbata sunt.
бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
11 Super omnes inimicos meos factus sum opprobrium vicinis meis valde: et timor notis meis. Qui videbant me, foras fugerunt a me:
Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
12 oblivioni datus sum, tamquam mortuus a corde. Factus sum tamquam vas perditum:
Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
13 quoniam audivi vituperationem multorum commorantium in circuitu: In eo dum convenirent simul adversum me, accipere animam meam consiliati sunt.
Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
14 Ego autem in te speravi Domine: dixi: Deus meus es tu:
а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
15 in manibus tuis sortes meae. Eripe me de manu inimicorum meorum, et a persequentibus me.
В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
16 Illustra faciem tuam super servum tuum, salvum me fac in misericordia tua:
Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
17 Domine non confundar, quoniam invocavi te. Erubescant impii, et deducantur in infernum: (Sheol h7585)
Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу, (Sheol h7585)
18 muta fiant labia dolosa. Quae loquuntur adversus iustum iniquitatem, in superbia, et in abusione.
нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
19 Quam magna multitudo dulcedinis tuae Domine, quam abscondisti timentibus te. Perfecisti eis, qui sperant in te, in conspectu filiorum hominum.
Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
20 Abscondes eos in abscondito faciei tuae a conturbatione hominum. Proteges eos in tabernaculo tuo a contradictione linguarum.
Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
21 Benedictus Dominus: quoniam mirificavit misericordiam suam mihi in civitate munita.
Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
22 Ego autem dixi in excessu mentis meae: Proiectus sum a facie oculorum tuorum. Ideo exaudisti vocem orationis meae, dum clamarem ad te.
А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
23 Diligite Dominum omnes sancti eius: quoniam veritatem requiret Dominus, et retribuet abundanter facientibus superbiam.
Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
24 Viriliter agite, et confortetur cor vestrum, omnes qui speratis in Domino.
Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
