Psalmorum 18
1 Psalmus David, in finem, pro puero Domini in die, qua eripuit eum Dominus de manu omnium inimicorum eius, et de manu Saul, et dixit: Diligam te Domine fortitudo mea:
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Dominus firmamentum meum, et refugium meum, et liberator meus. Deus meus adiutor meus, et sperabo in eum. Protector meus, et cornu salutis meae, et susceptor meus.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Laudans invocabo Dominum: et ab inimicis meis salvus ero.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Circumdederunt me dolores mortis: et torrentes iniquitatis conturbaverunt me.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 In tribulatione mea invocavi Dominum, et ad Deum meum clamavi: et exaudivit de templo sancto suo vocem meam: et clamor meus in conspectu eius, introivit in aures eius.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Commota est, et contremuit terra: fundamenta montium conturbata sunt, et commota sunt, quoniam iratus est eis.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Ascendit fumus in ira eius: et ignis a facie eius exarsit: carbones succensi sunt ab eo.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Inclinavit caelos, et descendit: et caligo sub pedibus eius.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Et ascendit super cherubim, et volavit: volavit super pennas ventorum.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Et posuit tenebras latibulum suum, in circuitu eius tabernaculum eius: tenebrosa aqua in nubibus aeris.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Prae fulgore in conspectu eius nubes transierunt, grando et carbones ignis.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Et intonuit de caelo Dominus, et Altissimus dedit vocem suam: grando et carbones ignis.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Et misit sagittas suas, et dissipavit eos: fulgura multiplicavit, et conturbavit eos.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Et apparuerunt fontes aquarum, et revelata sunt fundamenta orbis terrarum: Ab increpatione tua Domine, ab inspiratione spiritus irae tuae.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Misit de summo, et accepit me: et assumpsit me de aquis multis.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Eripuit me de inimicis meis fortissimis, et ab his qui oderunt me: quoniam confortati sunt super me.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Praevenerunt me in die afflictionis meae: et factus est Dominus protector meus.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Et eduxit me in latitudinem: salvum me fecit, quoniam voluit me.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Et retribuet mihi Dominus secundum iustitiam meam, et secundum puritatem manuum mearum retribuet mihi:
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Quia custodivi vias Domini, nec impie gessi a Deo meo.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Quoniam omnia iudicia eius in conspectu meo: et iustitias eius non repuli a me.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Et ero immaculatus cum eo: et observabo me ab iniquitate mea.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Et retribuet mihi Dominus secundum iustitiam meam: et secundum puritatem manuum mearum in conspectu oculorum eius.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Cum sancto sanctus eris, et cum viro innocente innocens eris:
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 et cum electo electus eris: et cum perverso perverteris.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Quoniam tu populum humilem salvum facies: et oculos superborum humiliabis.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Quoniam tu illuminas lucernam meam Domine: Deus meus illumina tenebras meas.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Quoniam in te eripiar a tentatione, et in Deo meo transgrediar murum.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Deus meus impolluta via eius: eloquia Domini igne examinata: protector est omnium sperantium in se.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Quoniam quis deus praeter Dominum? aut quis Deus praeter Deum nostrum?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Deus qui praecinxit me virtute: et posuit immaculatam viam meam.
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Qui perfecit pedes meos tamquam cervorum, et super excelsa statuens me.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Qui docet manus meas ad praelium: et posuisti, ut arcum aereum, brachia mea.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Et dedisti mihi protectionem salutis tuae: et dextera tua suscepit me: Et disciplina tua correxit me in finem: et disciplina tua ipsa me docebit.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Dilatasti gressus meos subtus me: et non sunt infirmata vestigia mea:
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Persequar inimicos meos, et comprehendam illos: et non convertar donec deficiant.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Confringam illos, nec poterunt stare: cadent subtus pedes meos.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Et praecinxisti me virtute ad bellum: et supplantasti insurgentes in me subtus me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Et inimicos meos dedisti mihi dorsum, et odientes me disperdidisti.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Clamaverunt, nec erat qui salvos faceret, ad Dominum: nec exaudivit eos.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Et comminuam eos, ut pulverem ante faciem venti: ut lutum platearum delebo eos.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Eripies me de contradictionibus populi: constitues me in caput Gentium.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Populus, quem non cognovi, servivit mihi: in auditu auris obedivit mihi.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Filii alieni mentiti sunt mihi, filii alieni inveterati sunt, et claudicaverunt a semitis suis.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Vivit Dominus, et benedictus Deus meus, et exaltetur Deus salutis meae.
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Deus qui das vindictas mihi, et subdis populos sub me, liberator meus de inimicis meis iracundis.
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 Et ab insurgentibus in me exaltabis me: a viro iniquo eripies me.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Propterea confitebor tibi in nationibus Domine: et nomini tuo psalmum dicam,
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Magnificans salutes regis eius, et faciens misericordiam christo suo David, et semini eius usque in saeculum.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
