Corinthios I 4
1 Sic nos existimet homo ut ministros Christi, et dispensatores mysteriorum Dei.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
2 Hic jam quæritur inter dispensatores ut fidelis quis inveniatur.
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.
3 Mihi autem pro minimo est ut a vobis judicer, aut ab humano die: sed neque meipsum judico.
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
4 Nihil enim mihi conscius sum, sed non in hoc justificatus sum: qui autem judicat me, Dominus est.
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
5 Itaque nolite ante tempus judicare, quoadusque veniat Dominus: qui et illuminabit abscondita tenebrarum, et manifestabit consilia cordium: et tunc laus erit unicuique a Deo.
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
6 Hæc autem, fratres, transfiguravi in me et Apollo, propter vos: ut in nobis discatis, ne supra quam scriptum est, unus adversus alterum infletur pro alio.
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
7 Quis enim te discernit? quid autem habes quod non accepisti? si autem accepisti, quid gloriaris quasi non acceperis?
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?
8 Jam saturati estis, jam divites facti estis: sine nobis regnatis: et utinam regnetis, ut et nos vobiscum regnemus.
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
9 Puto enim quod Deus nos Apostolos novissimos ostendit, tamquam morti destinatos: quia spectaculum facti sumus mundo, et angelis, et hominibus.
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.
10 Nos stulti propter Christum, vos autem prudentes in Christo: nos infirmi, vos autem fortes: vos nobiles, nos autem ignobiles.
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
11 Usque in hanc horam et esurimus, et sitimus, et nudi sumus, et colaphis cædimur, et instabiles sumus,
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
12 et laboramus operantes manibus nostris: maledicimur, et benedicimus: persecutionem patimur, et sustinemus:
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
13 blasphemamur, et obsecramus: tamquam purgamenta hujus mundi facti sumus, omnium peripsema usque adhuc.
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
14 Non ut confundam vos, hæc scribo, sed ut filios meos carissimos moneo.
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
15 Nam si decem millia pædagogorum habeatis in Christo, sed non multos patres. Nam in Christo Jesu per Evangelium ego vos genui.
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
16 Rogo ergo vos, imitatores mei estote, sicut et ego Christi.
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!
17 Ideo misi ad vos Timotheum, qui est filius meus carissimus, et fidelis in Domino: qui vos commonefaciet vias meas, quæ sunt in Christo Jesu, sicut ubique in omni ecclesia doceo.
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
18 Tamquam non venturus sim ad vos, sic inflati sunt quidam.
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
19 Veniam autem ad vos cito, si Dominus voluerit: et cognoscam non sermonem eorum qui inflati sunt, sed virtutem.
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
20 Non enim in sermone est regnum Dei, sed in virtute.
Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
21 Quid vultis? in virga veniam ad vos, an in caritate, et spiritu mansuetudinis?
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?
