詩篇 104
1 わが霊魂よヱホパをほめまつれ わが神ヱホバよなんぢは至大にして尊貴と稜威とを衣たまへり
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 なんぢ光をころものごとくにまとひ天を幕のごとくにはり
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 水のなかにおのれの殿の棟梁をおき 雲をおのれの車となし 風の翼にのりあるき
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 かぜを使者となし熖のいづる火を僕となしたまふ
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 ヱホバは地を基のうへにおきて 永遠にうごくことなからしめたまふ
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 衣にておほふがごとく大水にて地をおほひたまへり 水たたへて山のうへをこゆ
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 なんぢ叱咤すれば水しりぞき 汝いかづちの聲をはなてば水たちまち去ぬ
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 あるひは山にのぼり或ひは谷にくだりて 汝のさだめたまへる所にゆけり
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 なんぢ界をたてて之をこえしめず ふたたび地をおほふことなからしむ
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 ヱホバはいづみを谷にわきいだし給ふ その流は山のあひだにはしる
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 かくて野のもろもろの獣にのましむ 野の驢馬もその渇をやむ
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 空の鳥もそのほとりにすみ 樹梢の間よりさえづりうたふ
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 ヱホバはその殿よりもろもろの山に灌漑たまふ 地はなんぢのみわざの實によりて飽足ぬ
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 ヱホバは草をはえしめて家畜にあたへ 田產をはえしめて人の使用にそなへたまふ かく地より食物をいだしたまふ
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 人のこころを歓ばしむる葡萄酒 ひとの顔をつややかならしむるあぶら 人のこころを強からしむる糧どもなり
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 ヱホバの樹とその植たまへるレバノンの香柏とは飽足ぬべし
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 鳥はそのなかに巣をつくり鶴は松をその棲とせり
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 たかき山は山羊のすまひ磐石は山鼠のかくるる所なり
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 ヱホバは月をつくりて時をつかさどらせたまへり 日はその西にいることをしる
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 なんぢ黑暗をつくりたまへば夜あり そのとき林のけものは皆しのびしのびに出きたる
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 わかき獅ほえて餌をもとめ神にくひものをもとむ
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 日いづれば退きてその穴にふす
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 人はいでて工をとりその勤勞はゆふべにまでいたる
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 ヱホバよなんぢの事跡はいかに多なる これらは皆なんぢの智慧にてつくりたまへり 汝のもろもろの富は地にみつ
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 かしこに大なるひろき海あり そのなかに數しられぬ匍ふもの小なる大なる生るものあり
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 舟そのうへをはしり汝のつくりたまへる鰐そのうちにあそびたはぶる
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 彼ら皆なんぢを俟望む なんぢ宜時にくひものを之にあたへたまふ
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 彼等はなんぢの予へたまふ物をひろふ なんぢ手をひらきたまへばかれら嘉物にあきたりぬ
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 なんぢ面をおほひたまへば彼等はあわてふためく 汝かれらの氣息をとりたまへばかれらは死て塵にかへる
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 なんぢ霊をいだしたまへば百物みな造らるなんぢ地のおもてを新にしたまふ
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 願くはヱホバの榮光とこしへにあらんことを ヱホバそのみわざを喜びたまはんことを
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 ヱホバ地をみたまへば地ふるひ山にふれたまへば山は煙をいだす
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 生るかぎりはヱホバに向ひてうたひ 我ながらふるほどはわが神をほめうたはん
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 ヱホバをおもふわが思念はたのしみ深からん われヱホバによりて喜ぶべし
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 罪人は地より絶滅され あしきものは復あらざるべし わが霊魂よヱホバをほめまつれヱホバを讃稱へよ
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
