ヨブ 記 29
1 ヨブまた語をつぎて曰く
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 嗚呼過にし年月のごとくならまほし 神の我を護りたまへる日のごとくならまほし
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 かの時には彼の燈火わが首の上に輝やき彼の光明によりて我黑暗を歩めり
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 わが壯なりし日のごとくならまほし 彼時には神の恩惠わが幕屋の上にありき
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 かの時には全能者なほ我とともに在し わが子女われの周圍にありき
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 乳ながれてわが足跡を洗ひ 我が傍なる磐油を灌ぎいだせり
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 かの時には我いでて邑の門に上りゆき わが座を街衢に設けたり
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 少き者は我を見て隱れ 老たる者は起あがりて立ち
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 牧伯たる者も言談ずしてその口に手を當て
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 貴き者も聲ををさめてその舌を上顎に貼たりき
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 我事を耳に聞る者は我を幸福なりと呼び 我を目に見たる者はわがために證據をなしぬ
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 是は我助力を求むる貧しき者を拯ひ 孤子および助くる人なき者を拯ひたればなり
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 亡びんとせし者われを祝せり 我また寡婦の心をして喜び歌はしめたり
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 われ正義を衣また正義の衣る所となれり 我が公義は袍のごとく冠冕のごとし
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 われは盲目の目となり跛者の足となり
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 貧き者の父となり知ざる者の訴訟の由を究め
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 惡き者の牙を折り その齒の間より獲物を取いだせり
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 我すなはち言けらく 我はわが巣に死ん 我が日は砂の如く多からん
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 わが根は水の邊に蔓り 露わが枝に終夜おかん
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 わが榮光はわが身に新なるべくわが弓はわが手に何時も強からんと
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 人々われに聽き默して我が敎を俟ち
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 わが言し後は彼等言を出さず 我説ところは彼等に甘露のごとく
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 かれらは我を望み待つこと雨のごとく 口を開きて仰ぐこと春の雨のごとくなりき
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 われ彼等にむかひて笑ふとも彼等は敢て眞實とおもはず我面の光を彼等は除くことをせざりき
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 われは彼等のために道を擇び その首として座を占め 軍中の王のごとくして居り また哀哭者を慰さむる人のごとくなりき
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
