לוּקָס 22
| ויקרב חג המצות הנקרא פסח׃ | 1 |
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
| והכהנים הגדולים והסופרים מבקשים איך יהרגהו כי יראו מפני העם׃ | 2 |
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
| והשטן נכנס ביהודה המכנה איש קריות והוא במספר שנים העשר׃ | 3 |
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
| וילך וידבר עם ראשי הכהנים ושרי החיל איך ימסרנו אל ידם׃ | 4 |
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
| וישמחו ויאתו לתת לו כסף׃ | 5 |
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
| ויבטח אתם ויבקש תואנה למסרו אליהם שלא לעיני ההמון׃ | 6 |
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
| ויבא יום המצות אשר זבוח יזבח בו הפסח׃ | 7 |
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
| וישלח את פטרוס ואת יוחנן לאמר לכו והכינו לנו את הפסח ונאכלה׃ | 8 |
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
| ויאמרו אליו באי זה מקום תחפץ כי נכין אותו׃ | 9 |
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
| ויאמר אליהם הנה אתם באים העירה ופגע אתכם איש נשא צפחת מים לכו אחריו אל הבית אשר יבוא שמה׃ | 10 |
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
| ואמרתם אל בעל הבית כה אמר לך הרב איה המלון אשר אכלה שם את הפסח עם תלמידי׃ | 11 |
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
| והוא יראה אתכם עליה גדולה מצעה שם תכינו׃ | 12 |
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
| וילכו וימצאו כאשר דבר אליהם ויכינו את הפסח׃ | 13 |
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
| ויהי כאשר הגיעה השעה ויסב הוא ושנים עשר השליחים אתו׃ | 14 |
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
| ויאמר אליהם נכסף נכספתי לאכל אתכם את הפסח הזה לפני ענותי׃ | 15 |
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
| כי אמר אני לכם אינני אכל אותו עוד עד כי ימלא במלכות האלהים׃ | 16 |
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
| ויקח את הכוס ויברך ויאמר קחו אתה וחלקו ביניכם׃ | 17 |
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
| כי אמר אני לכם שתה לא אשתה מעתה מתנובת הגפן עד כי תבוא מלכות האלהים׃ | 18 |
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
| ויקח את הלחם ויברך ויבצע ויתן להם לאמר זה גופי הנתן בעדכם זאת עשו לזכרוני׃ | 19 |
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
| וכן גם את הכוס אחר הסעודה לאמר זו הכוס היא הברית החדשה בדמי הנשפך בעדכם׃ | 20 |
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
| אך הנה יד המסר אותי אתי על השלחן׃ | 21 |
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
| כי הן בן האדם הלך לו כפי אשר נחרץ עליו אבל אוי לאיש ההוא אשר על ידו ימסר׃ | 22 |
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
| והם החלו לחקר איש את רעהו מי הוא זה מהם אשר יעשה זאת׃ | 23 |
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
| וגם מריבה היתה ביניהם מי יחשב להיות הגדול בהם׃ | 24 |
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
| ויאמר אליהם מלכי הגוים רדים בהם ושליטיהם יקראו עשי חסד׃ | 25 |
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
| ואתם לא כן כי הגדול בכם יהיה כצעיר והמשל יהיה כמשרת׃ | 26 |
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
| כי מי הוא הגדול אם המסב או המשרת הלא המסב ואני הנני בתוככם כמו המשרת׃ | 27 |
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
| ואתם הם העמדים עמדי עד עתה בנסיונתי׃ | 28 |
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
| לכן אני מנחיל אתכם כאשר הנחילני אבי את המלכות׃ | 29 |
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
| למען תאכלו ותשתו על שלחני במלכותי וישבתם על כסאות לשפט את שנים עשר שבטי ישראל׃ | 30 |
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
| ויאמר האדון שמעון שמעון הנה תבע אתכם השטן לזרותכם כחטים׃ | 31 |
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
| ואני התפללתי בעדך אשר לא תכלה אמונתך ואתה כאשר תשוב חזק את אחיך׃ | 32 |
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
| והוא אמר אליו אדני הנני נכון ללכת אתך גם לבית האסורים גם למות׃ | 33 |
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
| ויאמר אני אמר לך פטרוס לא יקרא תרנגל היום עד כי שלש פעמים כחשת בי לאמר לא ידעתיו׃ | 34 |
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
| ויאמר אליהם כאשר שלחתי אתכם בלי כיס ותרמיל ונעלים החסרתם דבר ויאמרו לא חסרנו כל דבר׃ | 35 |
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
| ויאמר אליהם אכן עתה אשר לו כיס ישאהו וכן גם את התרמיל ואשר אין לו הוא ימכר את בגדו ויקנה חרב׃ | 36 |
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
| כי אמר אני לכם אשר צריך עוד להתמלא בי הכתוב הזה ואת פשעים נמנה כי כל הכתוב עלי בא עד קצו׃ | 37 |
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
| ויאמרו אדנינו הנה פה שתי חרבות ויאמר אליהם די׃ | 38 |
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
| ויצא וילך כיום ביום על הר הזיתים וילכו אחריו גם תלמידיו׃ | 39 |
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
| ויבא אל המקום ויאמר אליהם התפללו לבלתי בוא לידי נסיון׃ | 40 |
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
| והוא נפרד מהם הרחק כקלע אבן ויכרע על ברכיו ויתפלל לאמר׃ | 41 |
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
| אבי אם רצונך להעביר מעלי את הכוס הזאת אך אל יהי כרצוני כי אם כרצונך׃ | 42 |
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
| וירא אליו מלאך מן השמים ויחזקהו׃ | 43 |
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
| ויבאו עליו חבלי מות ויוסף להתפלל בחזקה ותהי זעתו כנטפי דם ירדים לארץ׃ | 44 |
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
| ויקם מהתפלל ויבא אל התלמידים וימצאם ישנים מיגון׃ | 45 |
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
| ויאמר אליהם למה תישנו קומו והתפללו אשר לא תבאו לידי נסיונ, עודנו מדבר והנה המון ואחד משנים העשר הנקרא יהודה הלך לפניהם ויקרב אל ישוע לנשק לו׃ | 46 |
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
| 47 |
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
| ויאמר ישוע אליו יהודה הבנשיקה אתה מוסר את בן האדם׃ | 48 |
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
| והאנשים אשר אתו ראים את אשר יהיה ויאמרו אליו אדנינו הנכה בחרב׃ | 49 |
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
| ויך אחד מהם את עבד הכהן הגדול ויקצץ את אזנו הימנית׃ | 50 |
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
| ויען ישוע ויאמר רב עתה הרפו ויגע באזנו וירפאהו׃ | 51 |
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
| ויאמר ישוע אל ראשי הכהנים ושרי המקדש והזקנים אשר באו עליו לאמר כמו על פריץ יצאתם עלי בחרבות ובמקלות׃ | 52 |
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
| ואהי אצלכם יום יום בהיכל ולא שלחתם בי יד ואולם זאת היא שעתכם ושלטן החשך׃ | 53 |
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
| ויתפשו אותו ויוליכהו ויביאהו בית הכהן הגדול ופטרוס הלך אחריו מרחוק׃ | 54 |
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
| ויהי כי בערו אש בתוך החצר וישבו יחדו וישב גם פטרוס בתוכם׃ | 55 |
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
| ותראהו השפחה יושב נגד האור ותבט בו ותאמר גם זה היה עמו׃ | 56 |
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
| ויכחש בו ויאמר אשה לא ידעתיו׃ | 57 |
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
| ואחרי מעט ראהו אדם אחר ויאמר גם אתה מהם ויאמר פטרוס לא אדם כי אינני׃ | 58 |
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
| ואחרי עבר כשעה אחת קים איש אחר לאמר אמנם גם זה היה עמו כי אף הוא גלילי׃ | 59 |
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
| ויאמר פטרוס בן אדם לא ידעתי מה אתה אמר והוא עודנו מדבר והתרנגול קרא׃ | 60 |
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
| ויפן האדון ויבט אל פטרוס ויזכר פטרוס את דבר האדון אשר דבר אליו כי בטרם יקרא התרנגל תכחש בי שלש פעמים׃ | 61 |
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
| ויצא פטרוס החוצה וימרר בבכי׃ | 62 |
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
| והאנשים אשר אחזו את ישוע התעללו בו ויכהו׃ | 63 |
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
| ויחפו את ראשו ויכהו על פניו וישאלהו לאמר הנבא מי הוא ההלם אותך׃ | 64 |
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
| ועוד גדופים אחרים הרבו עליו׃ | 65 |
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
| ובהית הבקר נקהלו זקני העם והכהנים הגדולים והסופרים ויעלהו לפני הסנהדרין שלהם ויאמרו האתה הוא המשיח אמר לנו׃ | 66 |
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
| ויאמר אליהם כי אגיד לכם לא תאמינו׃ | 67 |
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
| וגם אם אשאל לא תשיבו דבר ולא תשלחוני׃ | 68 |
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
| אבל מעתה יהיה בן האדם ישב לימין גבורת האלהים׃ | 69 |
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
| ויאמרו כלם הכי אתה הוא בן האלהים ויאמר אליהם אתם אמרתם כי אני הוא׃ | 70 |
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
| ויאמרו מה לנו עוד לבקש עדות הלא באזנינו שמענוה מפיו׃ | 71 |
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
